Прийняття та введення в дію законопроєкту № 11072 від 11.03.2024 про підвищення допомоги при народженні дитини з травня 2024 року.

В умовах воєнного стану, матеріальних труднощів та росту цін, психологічного напруження та стресу
період вагітності жінки, народження дитини, догляд за дитиною потребують додаткового платного медичного нагляду, обстежень та консультацій щодо здоров'я матері та дитини, чималих коштів для створення нормальних умов для зростання та розвитку малюків, в тому числі щоденне придбання необхідних речей, засобів гігієни, дитячого харчування та т. п.
Пропоную не зволікати та не відкладати до наступного року прийняття Закону про підвищення допомоги при народженні дитини та розпочати державну програму щодо актуалізації опіки та підтримки материнства та дитинства, тобто майбутнього нашої країни,
вже зараз, шляхом прийняття вищевказаного Закону з травня поточного року.

Двічі на рік Україна переходить із зимового на літній, а потім із літнього - на зимовий час, що вже достатньо давно сприймається громадянами вкрай болісно і негативно впливає на стан їхнього здоров'я.
Час, чинний в Україні взимку, є природним та стандартним для території нашої держави, і відповідає її географічному положенню.
Більше того, так званий "літній" час - змушує Україну по півроку жити за одним часом із країною-агресоркою. Тож вбачається за доцільне 27 жовтня 2024 року о 4 годині - востаннє перевести стрілки годинника нa годину назад і надалі припинити цю практику взагалі.
Виходячи з викладеного просимо ухвалити відповідний Закон України щодо остаточного врегулювання обчислення часу в Україні. Що і засвідчуємо своїми підписами.

Комітет Верховної Ради всупереч волі громадян міста Южноукраїнська прийняв рішення про перейменування міста на «гард». Більше 80% містян проголосували за назву «Південноукраїнськ».
Згідно з Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» «Перейменування географічних об’єктів здійснюється з урахуванням думки населення, яке проживає на території, де розташовані ці об’єкти, шляхом проведення консультацій з громадськістю щодо запропонованих змін».
Комісія з найменування та перейменування назв вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та бульварів на території Южноукраїнської міської територіальної громади провела опитування містян щодо назви нашого міста. За результатами опитування назву «Південноукраїнськ» підтримали 3050 громадян, «Гард» - 666 громадян, «Бугогард» - 56 громадян.
Наше місто побудовано в південному регіоні України, посеред Південноукраїнського степу, на березі Південного Бугу, поряд з унікальним Південноукраїнським енергокомплексом – життєво важливим для України стратегічними об’єктом. Місто енергетиків з’явилося на мапі України тільки завдяки будівництву АЕС. Не було б АЕС - не було б міста! А зараз, коли ворог нищить енергетичну систему України, і, особливо минулої зими, коли Південноукраїнська АЕС протягом всієї зими працювала на максимумі своєї потужності, – живила Україну світлом, якого так не вистачало в країні, персонал АЕС доклав усіх зусиль, щоб станція відпрацювала цей важкий період без збоїв та ремонтів.
Наше місто набуло статусу міста у 1987 році. Перед тим, як надати назву місту, було проведене опитування мешканців міста. І першою історичною назвою стала назва – Южноукраїнськ.
Долю міста визначає його назва і тому варто зрозуміти, особливо в такій важливій справі як перейменування, чому присвячені варіанти назви міста, що вони символізують.
Кострубатий мовний покруч ЮЖНОУКРАЇНСЬК є символом російської зверхності і залежності України від російського так званого «братского народа» за часів існування радянського союзу і цю назву слід було б привести до стандартів державної мови одразу після здобуття Україною незалежності.
Приведена до стандартів державної мови назва Південноукраїнськ складена з ДВОХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ - «Південь» і «Україна» та присвячена всьому ПІВДНЮ УКРАЇНИ з його унікальною природою, чудовими людьми - українцями різних національностей і непростою багато тисячолітньою історією з давніх часів і до наших днів.
Слово «гард» – це слово іншомовного походження. Використовувалось в якості рибальських термінів: рибний завод, загорожа для ловлі риби. Згідно з п.6г статті 3 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», іншомовні слова, словосполучення і терміни мають використовуватися українською мовою у разі, якщо в українській мові існують рівнозначні відповідники. Тобто в даному випадку «гард» - це рибальський термін, який має бути приведений до стандартів української мови, а саме, - рибний завод. Гард – це не власна, а загальна назва.
.
За період з 1734 по 1775 рік козаки складали присягу на вірність імператорам кожного разу, як сходив на престол новий імператор. Це відбувалося більше шести разів. Наразі про це свідчить «Наказ № 5 1762 р., січня 19 – Наказ Коша полковникам Самарської, Кодацької, Кальміуської, Бугоґардівської і Перевізької паланок про приведення до присяги на вірність імператору Петру ІІІ духовенства, незаміжніх і одружених козаків та їх дітей, яким виповнилося дванадцять років, з вписанням всіх хто присягнув у відповідний реєстр та відправкою його в Кіш». «У 1762 р., у липні, з нагоди сходження імператриці Катерини II на престол всі козаки складали вірнопідданчу присягу. У Бугогардівській паланці присягу складали 427 чоловік запорозьких козаків». Це говорить про те, що Військо Запорожське Низове служило інтересам російської імперії і є складовою РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ, і елементом сучасної російської пропаганди.
«Згідно з топографічним описом 1774 р., на території Вольностей Запорозьких існувало 34 гарди, й 11 з них знаходилися на Бузі». Три з них знаходився у районі села Богданівка (Гардове до 1801р.). Богданівка знаходиться на протилежному від м. Южноукраїнськ березі.
Ні в часі, ні в просторі місто Южноукраїнськ і гард не співпадають.
Спроба назвати сучасне українське місто енергетиків ПІВДЕННОУКРАЇНСЬК іншомовним словом ГАРДЪ на честь козаків Бугогардівської паланки «войска ея императорского величества запорожского низового» може стати історичним прецедентом і призвести до фактичного визнання на державному рівні так званих «народних республік», а по суті окупованих територій України, у складі так званої «російської федерації»
Назва «Гард» має «унікальну» популярність на росії! Цим словом названо як мінімум 108 охоронних і торгових російських підприємств. Таку ж назву - «Гард» має магазин з продажу військового одягу у москві. А найгірше, що в мінську є «ООО «Гард-сервіс» - приватна військова компанія Лукашенка, яка співпрацювала з ЧВК «ВАГНЕР» Слово «гард» використовується на росії в назвах брендів та магазинів меблів, одягу, спортивної спідньої білизни, ліків, фарб, добрив.
Тож варіант назви міста - «Гард» підпадає під дію п. 2 статті 4 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», згідно з яким «Присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.»
Зараз наша країна платить дуже велику ціну за помилки минулого. І ця сторінка історії козацтва і козаків Бугогардівської паланки точно не заслуговує того, щоб на їхню честь назвали місто енергетиків.
У зв’язку з викладеним вище, надання місту назви «Гард» на честь козаків Бугогардівської паланки «войска єя імператорского вєлічества Запорожского нізового», що присягали російським імператорам і приймали участь в російських загарбницьких війнах, вважаємо ВИЯВОМ НЕПОВАГИ до тих хто будував місто, живе в ньому і працює, хто воює зараз з російським агресором, вважаємо ЗНУЩАННЯМ НАД ПАМ’ЯТТЮ тих, хто загинув боронячи нашу Незалежність!
І ще! Дуже недоречно зараз, під час війни з росією, прибрати з мапи України назву міста одним з коренів якої є «Україна». На радість пропаганді країни-агресора. Це просто злочин!
Шановні Народні депутати України! Просимо Вас НЕ ПІДТРИМУВАТИ рішення профільного Комітету Верховної Ради щодо перейменування міста Южноукраїнськ на «гард», що прийняте в супереч Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», бо проігноровано думку більшої частини населення.

Закон про мобілізацію №10449 від 30.01.2024 є НЕПРИЙНЯТНИМ.
Несправедливим, неефективним, неконституційним.

Щодо можливості звільнення після 36 місяців служби – вказане положення не відповідає дійсності
Так, проект Закону встановлює строк служби під час дії воєнного стану, який дає військовослужбовцю право на звільнення – 36 місяців. При цьому інші зміни до цієї ж статті дають можливість Ставці Верховного Головнокомандувача встановити інший, додатковий строк демобілізації військовослужбовців, які вже пройшли встановлений законом строк служби.
Проект Закону не містить граничного строку для ухвалення Ставкою Верховного Головнокомандувача рішення про демобілізацію військовослужбовців, які під час дії воєнного стану безперервно прослужили 36 місяців, а також не визначає підстав для ухвалення чи відхилення рішення про демобілізацію. Зазначене може фактично позбавити військовослужбовця права звільнитись у строк, передбачений законопроектом. Крім того, вказаний механізм містить ризики застосування вибіркового підходу для різних осіб.

ТЦК та СП наділяються каральними функціями
Питання надавання права представникам ТЦК та СП здійснювати перевірку військово-облікових документів громадян у віці від 18 до 60 років також суперечать Конституції. Таку перевірку можуть здійснювати тільки працівники Національної поліції, а також персоналу Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян.
Зміни до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» створюють ризики вибіркового притягнення до відповідальності осіб, які порушили обов’язок щодо реєстрації електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі – електронний кабінет). Так, новим абзацом зазначеної норми пропонується розширити обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, додавши необхідність обов’язкової реєстрації електронного кабінету. При цьому, за невиконання такого обов’язку передбачена адміністративна відповідальність (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а за повторне невиконання - кримінальна відповідальність (стаття 337 Кримінального кодексу України).
Новелою проекту є встановлення можливості застосування до громадян, які не виконують обов’язки, передбачені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації заходів впливу (див. новий розділ VII Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Зокрема, у ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції проекту) передбачається, що у разі невиконання під час мобілізації військовозобов’язаним чи резервістом обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 22 цього Закону, та за умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання та доставлення військовозобов’язаного чи резервіста протягом 15 днів до ТЦК, керівник ТЦК протягом 5 днів надсилає громадянину в електронній формі (у разі, якщо громадянин зареєстрований в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання громадянина вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом. У разі, якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків) або не з’явився до відповідного ТЦК (закордонної дипломатичної установи України, якщо громадянин знаходиться за кордоном), ТЦК звертається до суду в порядку, встановленому законом, щодо: 1) тимчасового обмеження такого громадянина у праві виїзду за межі України – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 2) тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортними засобами – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 3) накладення арешту на кошти та інші цінності такого громадянина, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції проекту). Такі заходи впливу застосовуватимуться за рішенням місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Не зважаючи на надану можливість оскаржити протягом 15 днів з дня проголошення в апеляційному порядку рішення суду у справах, передбачених у новій статті рішення суду першої інстанції у цій категорії справ підлягають негайному виконанню в порядку, встановленому законом.

Щодо необхідності реєстрації електронного кабінету
У законопроєкті пропонують передбачити обов’язок реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста за невиконання якого останні несуть визначену Законом юридичну відповідальність. Проте таке положення законопроєкту не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», правовим позиціям Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення права на особисте та сімейне життя. Тож такий обов’язок має бути виключений із законопроєкту.

Щодо обмежень прав жінок
Чинним приписом Закону передбачено, що відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов’язані жінки та 23 чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону).
Проектом пропонується внести зміни до цієї норми та передбачити, що таку відстрочку мають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим.
У цьому зв’язку варто зауважити, що чинна редакція згаданого положення ст. 23 Закону, в першу чергу, стосується жінок та чоловіків, які є одинокими матерями (батьками), під якими, згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», розуміються «одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини».
Такий важливий для країни законопроєкт має враховувати нюанси та передусім відповідати усім нормам Конституції. Правами людини не можна нехтувати!

Звертаємось до Вас, як Голови Верховної Ради України, та відповідно статті 88 Конституції України просимо Вас розглянути звернення щодо безпрецедентних протиправних дій Голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, народного депутата України Анни Скороход, яка створює наклеп та безпідставний тиск на військовослужбовців України під час воєнного стану.
Просимо Вас відреагувати на кричущу ситуацію, яка обурює свою відкритою підривною діяльністю та своїми діями загрожує національним інтересам і національній безпеці України у воєнній та інформаційній сферах.
Роздратуванню ветеранського суспільства, близьких та родичів діючих військовослужбовців Збройних Сил України настав край, спостерігаючи за антидержавницькими діями народного депутата України ІХ скликання Анни Скороход, членкині депутатської групи «За майбутнє», яка не приховує своїх проросійських поглядів під час широкомасштабної війни проти рф.
Внаслідок наступних дій народним депутатом України Анною Скороход створюються загрози для боєздатності бойових підрозділів:
- використання неіснуючих скарг від військовослужбовців щодо не вирішення проблемних
питань у Збройних Силах України (відповідна реакція від постраждалих військовослужбовців - звернення до Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо не надсилання скарг до А.Скороход, підробку їх підпису та надання свідчень до Військової служби правопорядку);
- відзив з бойового чергування військовослужбовців з районів населених пунктів Кліщіївка та
Іванівське Бахмутського району Донецької області для перевірки особових документів (за реалізацією звернень А.Скороход до ВСП Донецької області), що призвело до ускладнень ротацій підрозділів;
- підтримка військовослужбовців, які не мають права на отримання виплат з державного
бюджету України за неіснуючими хворобами або травмуваннями;
- підтримка військовослужбовців, які відмовляються виконувати накази командирів на лінії
прямого зіткнення з ворогом.
Відповідно всі дії з підриву бойової здатності української армії та відволікання суспільства від реальних злочинів, ПРОСИМО:
- порушити питання щодо відсторонення від виконання обов’язків Голови Тимчасової слідчої
комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, народного депутата України Анни Скороход у зв’язку із наклепом та безпідставним тиском на військовослужбовців України під час воєнного стану.

Я, Спиця Заряна Валеріївна, вивчивши нормативно-правові акти, якими керуються Збройні сили України виявила прогалину, яка не відповідає реаліям сьогодення та має бути виправлена.

Згідно чинного законодавства маємо норми в ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" що:
"Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, .... виконання інших обов'язків військової служби."

Відповідальність за особовий склад вказується у Статутах, наказі Міністра Оборони України #300 та низці інших НПА.
АЛЕ прогалина в поточному законодавстві полягає в тому, що відсутні будь-які показники
Key Performance Indicator (KPI), тобто ключовий показник ефективності діяльності командирів військових частин на своїй посаді.

Цитата командувача Об’єднаних сил Содоль:
"У ЗСУ брак особового складу на фронті, ворог перевищує нас у 7-10 разів".

Оскільки людський ресурс дуже цінний в реаліях сьогодення, відповідно до діючого законодавства у військовій сфері, вимагаю внести зміни до Кримінального кодексу України та встановити кримінальну відповідальність для командирів військових частин, бригад за втрату ввіреного командиру особового складу більше ніж 20%-30% з кожного ввіреного цьому командиру підрозділу.
Наприклад, командир військової частини підлягає кримінальній відповідальності з подальшим звільненням з посади, якщо втрати хоча б однієї роти з ввіреної до його підпорядкування матимуть більше ніж 20-30%% втрат особового складу. Під втратами мається на увазі будь-яке зменшення численності реальної бойової сили підрозділу - смерть, зникнення безвісти військовослужбовців.

Ці зміни в закондавстві сприятимуть підвищенню ефективності роботи командирів з особовим складом на своїх посадах, допоможуть вчасно звільняти неефективне командування та збільшать захист життя військовослужбовців від помилок командування та сприятимуть збільшенню довіри населення до мобілізаційних заходів.

Ми, як Громадська Організація "СПІЛКА АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ "СИЛА ЄДНОСТІ", звертаємось до Вас, з метою вирішення невідкладного питання: водії, аграрії та представники інших сфер бізнесу постраждають через відсутність можливості працювати у транспортно-логістичній галузі (перевезення вантажів та пасажирів), тому що критерії бронювання робітників не надають можливості для представників малого та середнього бізнесу використати механізми для бронювання співробітників: через відсутність комплексного підходу для вирішення цього питання, вартість перевезень на території України підвищиться багаторазово. На нашу думку, через намір виключити з ринку представників малого та середнього бізнесу.
Постановою КМУ від 27.01.2023 р. № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» визначає механізм бронювання для чотирьох категорій субʼєктів, але жодна з категорій не дає можливості для малого та середнього бізнесу використати можливість бронювання робітників.
Просимо Вас ініціювати внесення правок до діючого ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон) та до порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації, враховуючи інтереси малого та середнього бізнесу. Зараз законодавство враховує лише інтереси великого бізнесу. У разі відсутності змін у діючому Законодавстві представники малого та середнього бізнесу, які здійснюють перевезення вантажів не виживуть. На нашу думку, це є порушенням ст. 24 та ч. 2 ст. 64 Конституції України, а також загальних принципів справедливості та рівності усіх перед законом. Згідно зі статтею 24 та ч. 2 ст. 64 КУ, навіть в умовах воєнного стану громадяни є рівними за своїми правами та згідно п. 2 ст. 64 мають право на рівні права при здійсненні підприємницької діяльності.
Ми, Громадська Організація "СПІЛКА АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ "СИЛА ЄДНОСТІ", вважаємо, що вказані нормативні акти є невизначеним правовим нігілізмом, що нівелює права та свободи громадян, зокрема перевізників, та як наслідок, потребують доопрацювання, зокрема:
В Україні на даний момент близько 70 000 вантажівок здійснюють як внутрішні, так і міжнародні рейси, забезпечуючи цим життєдіяльність нашої країни. Також варто відзначити, що автомобільний транспорт несе значне поповнення бюджету нашої країни (податки транспортних компаній, водіїв). Припустимо, що у зв'язку з набранням чинності Законом кількість водіїв зменшиться у 2 рази мінімум. Відповідно, це загрожує катастрофічними наслідками для життєдіяльності та економіки нашої країни, оскільки товарообіг та перевезення пасажирів значно скоротиться. Водіїв, яких втратить ринок перевезень, не так легко буде замінити: більшість водіїв чоловіки, жінки не хочуть працювати в даній галузі, як водії, дефіцит може привести до неконтрольованих результатів – пропонуємо змінити Закон та порядок бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану таким чином, щоб була можливість для малого та середнього бізнесу долучитись до бронювання співробітників підприємств. Наприклад, дати можливість бронювати робітників - водіїв вантажних автомобілів: В1, ВЕ, С1, С, С1Е, СЕ та/або водіїв автобусів, які здійснюють пасажирські перевезення: D1, D, D1E, DE у яких стаж роботи у галузі більше року та мають стаж водія вище перерахованих категорій більше трьох років. Ця пропозиція унеможливлює уникнення мобілізації ухилянтів через оформлення, як водій, та може суттєво підтримати малий та середній бізнес, якій здійснює перевезення.

Враховуючи вищезазначене та згідно ст. 75 і 91 КУ ВРУ приймає закони, постанови та інші акти більшістю, тому, на час дії правового режиму воєнного чи особливого стану, просимо внести зміни до законодавства, дати можливість бронювати робітників – водіїв вантажних автомобілів: В1, ВЕ, С1, С, С1Е, СЕ та/або водіїв автобусів, які здійснюють пасажирські перевезення: D1, D, D1E, DE).


З повагою до Вас, представники автомобільних перевізників України.