Шановна Верховна Рада України, сьогодні вже стали реальністю всі слова Гімну України, який ми співаємо 30 років.
Прошу Вас будь-ласка розглянути та дозволити змінити текст Гімну України на новий, позитивний та пророчий.

НОВИЙ ГІМН УКРАЇНИ

Вже розквітла Україна і слава, і воля.
Вже нам браття молодії, усміхнулась доля.
Мирне небо, тепле сонце душу зігріває.
Відродилась і буяє наша Батьківщина.

Приспів
Процвітає Україна, відновилась Мрія.
Гідність наша і свобода з козацького роду.

Стали, браття, всі за волю від Сяну до Дону.
В ріднім краї нескорені набули свободу.
Чорне море нам сміється, колоситься поле.
Сім’ї наші всі щасливі і барвінок вʼється.

Приспів
Процвітає Україна, відновилась Мрія.
Гідність наша і свобода з козацького роду.

А завзяття показало, що ми разом сила.
І на нашій Україні гучна піснь лунає
Наша мова соловʼїна щебече по світу.
Гідна нація радіє за мир і свободу.

11.02.2024. Автор Таяна Рута

Панове депутати ІХ скликання!
Звертаємось до Вас, з метою вирішення невідкладного питання: Невизначені кінцеві терміни служби та відсутність причини для звільнення за встановленим терміном служби є порушенням ст. 24 та ч. 2 ст. 64 Конституції України, а також загальних принципів справедливості та рівності усіх перед законом. Згідно зістаттею 24 та ч. 2 ст. 64 КУ, навіть в умовах воєнного стану громадяни є рівними за своїми правами та згідно п. 2 ст. 64 мають право знати, на який термін інші їх права можуть бути обмежені. Наразі проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку №10449 від 30.01.2024 року та правки до вказаного законопроекту перебувають на розгляді комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, та в подальшому, згідно відкритих інформаційних джерел, буде подано до другого читання до Верховної Ради України. Вказаним Законом визначено підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців за умови безперервної служби під час дії воєнного стану протягом 36 місяців за умови рішення Президента, тобто Верховного Головнокомандувача. Ми, представники дружин та рідних військовослужбовців, вважаємо, що вказана норма є невизначеним правовим нігілізмом, що нівелює права та свободи військовослужбовців, та як наслідок, потребує доопрацювання, зокрема:
1. Щодо необхідності вилучення норми в частині необхідності Рішення Президента: всі підстави для звільнення не потребують додаткового Указу Президента (ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу»). Фактично, саме для отримання військовослужбовцю підстави для звільнення за терміном служби треба очікувати окремого Рішення Президента, тобто визначеного терміну служби на законодавчому рівні не буде встановлено, що порушує пункт 2ст.64 КУ про зазначення строків, на які накладаються обмеження на громадянина України. Просимо врахувати, що невизначеність термінів служби вже є причиною недостатньої кількості людського капіталу у військових формуваннях, масових неявок до Територіальних центрів комплектування та Соціальної підтримки, а також є наслідком і самовільного залишення частини військовослужбовцями. Також, внаслідок зволікання з прийняттям рішень про встановлені строки служби, більшість військовослужбовців відчувають несправедливість влади до них, а також відсутність ставлення до них як до повноправних громадян країни.
2. Щодо необхідності врахування місця несення військової служби:  такий поділ забезпечить поетапне звільнення військовослужбовців, з можливістю підтримки лінії фронту, з мінімальним залученням на таку лінію та до району виконання завдань осіб після навчальних центрів, що дасть можливість останнім інтегруватися та адаптуватися на посадах у тилових частинах. Зменшить корупційні ризики зайняття таких тилових посад, у зв’язку з регулярними ротаціями.   
3. Пропозиція щодо обрахунку терміну служби з урахуванням місця несення військової служби: право на звільнення  військовослужбовець отримує через 36 місяців безперервної служби з урахуванням днів служби згідно коефіцієнтів.  Дні несення військової служби розраховуються наступним чином:
·      В тилу 1 день за 1день; 
·      В районі виконання бойових завдань 1 день за 2 дні;
·      На лінії зіткнення 1день за 3 дні.
·      Перебування на лікуванні та реабілітації 1 день за 3 дні у випадку отримання поранення(травмування) під час захисту Батьківщини, у випадку причини, пов’язаної з проходженням військової служби 1 день за 2 дні,  в іншому випадку 1 день за 1 день. ·      Відпустки 1 день за 1день. 
Згідно ст. 75 Конституції України встановлено,що Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Ви, як народні обранці, зобов’язувалися у своїх чисельних публічних зверненнях забезпечити справедливе відношення до наших захисників. Отже, ми вимагаємо дотриматись відповідних обіцянок та зобов’язань. Наші військовослужбовці, які не вагаючись та не чекаючи повісток, першими стали на захист країни, попіклувались про кожну людину, кожного громадянина, що зараз може жити повноцінним цивільним життям. Саме завдяки їм, у народу та влади України був час та можливість підготуватись до тривалої боротьби за незалежність. Тепер,через більш ніж 2 роки, настав час Держави та суспільства попіклуватися про них та замінити їх у цій виснажливій боротьбі. Перед тим, як надати свою відповідь, врахуйте, що вони віддали нашій Країні своє здоров’я, свій час, життя. Їх сім’ї існують без права на щастя більше 24 місяців, їх діти не знають як виглядає тато, а батьки сподіваються дожити віку і побачити рідну кров. 
Враховуючи вищезазначене та  згідно ст. 75 і 91 КУ ВРУ приймає закони, постанови та інші актибільшістю, тому, на час дії правового режиму воєнного чи особливого стану,  просимо внести зміни до  ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», підставу для звільнення у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби у 36 місяців,   з перерахунком термінів служби згідно наступних коефіцієнтів:
·      В тилу  1 день за 1 день (фактично служба 36 місяців); 
·      В районі виконання бойових завдань 1 день за 2 дні (фактично служба 18 місяців);
·      На лінії зіткнення 1день за 3 дні (фактично служба 1 рік).
·      Перебування на лікуванні та реабілітації 1 день за 3 дні у випадку отримання поранення(травмування) під час захисту Батьківщини, у випадку причини, пов’язаної з проходженням військової служби 1 день за 2 дні, в іншому випадку 1 день за 1 день. ·      Відпустки 1 день за 1день. 
Запропонована підстава для звільнення з урахуванням коефіцієнтів днів служби: 
- надасть право поступово вивільнити військовослужбовців за їх власним бажанням;
- сприятиме ротуванню військовослужбовців з тилових частин для виконання завдань в бойові підрозділи;
- сприятиме змінам у внутрішньо-військовому середовищі: цінування життя воїнів, забезпечення їх захисту та ефективності;
- зменшить деморалізацію наших військовослужбовців, які відчувають несправедливість, невизначеність і хронічну втому;
- збільшить повагу до військової служби серед цивільного населення
- сприятиме мобілізації населення, дозволить повноцінно розвивати рекрутингову систему у війську, що  надасть можливість забезпечити підрозділи високо вмотивованими військовослужбовцями;
- дає змогу,  без оголення лінії фронту, замінити виснажених, більше ніж за 24 місяці активними бойовими діями, воїнів. 
Просимо проінформувати суспільство України ( бажано через  відеозвернення), в тому числі діючих і майбутніх військовослужбовців, про Ваше рішення, панове народні депутати ВРУ.
З повагою до Вас, представниця  рідних військовослужбовців України

Комітет Верховної Ради всупереч волі громадян міста Южноукраїнська прийняв рішення про перейменування міста на «гард». Більше 80% містян проголосували за назву «Південноукраїнськ».
Згідно з Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» «Перейменування географічних об’єктів здійснюється з урахуванням думки населення, яке проживає на території, де розташовані ці об’єкти, шляхом проведення консультацій з громадськістю щодо запропонованих змін».
Комісія з найменування та перейменування назв вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та бульварів на території Южноукраїнської міської територіальної громади провела опитування містян щодо назви нашого міста. За результатами опитування назву «Південноукраїнськ» підтримали 3050 громадян, «Гард» - 666 громадян, «Бугогард» - 56 громадян.
Наше місто побудовано в південному регіоні України, посеред Південноукраїнського степу, на березі Південного Бугу, поряд з унікальним Південноукраїнським енергокомплексом – життєво важливим для України стратегічними об’єктом. Місто енергетиків з’явилося на мапі України тільки завдяки будівництву АЕС. Не було б АЕС - не було б міста! А зараз, коли ворог нищить енергетичну систему України, і, особливо минулої зими, коли Південноукраїнська АЕС протягом всієї зими працювала на максимумі своєї потужності, – живила Україну світлом, якого так не вистачало в країні, персонал АЕС доклав усіх зусиль, щоб станція відпрацювала цей важкий період без збоїв та ремонтів.
Наше місто набуло статусу міста у 1987 році. Перед тим, як надати назву місту, було проведене опитування мешканців міста. І першою історичною назвою стала назва – Южноукраїнськ.
Долю міста визначає його назва і тому варто зрозуміти, особливо в такій важливій справі як перейменування, чому присвячені варіанти назви міста, що вони символізують.
Кострубатий мовний покруч ЮЖНОУКРАЇНСЬК є символом російської зверхності і залежності України від російського так званого «братского народа» за часів існування радянського союзу і цю назву слід було б привести до стандартів державної мови одразу після здобуття Україною незалежності.
Приведена до стандартів державної мови назва Південноукраїнськ складена з ДВОХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ - «Південь» і «Україна» та присвячена всьому ПІВДНЮ УКРАЇНИ з його унікальною природою, чудовими людьми - українцями різних національностей і непростою багато тисячолітньою історією з давніх часів і до наших днів.
Слово «гард» – це слово іншомовного походження. Використовувалось в якості рибальських термінів: рибний завод, загорожа для ловлі риби. Згідно з п.6г статті 3 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», іншомовні слова, словосполучення і терміни мають використовуватися українською мовою у разі, якщо в українській мові існують рівнозначні відповідники. Тобто в даному випадку «гард» - це рибальський термін, який має бути приведений до стандартів української мови, а саме, - рибний завод. Гард – це не власна, а загальна назва.
.
За період з 1734 по 1775 рік козаки складали присягу на вірність імператорам кожного разу, як сходив на престол новий імператор. Це відбувалося більше шести разів. Наразі про це свідчить «Наказ № 5 1762 р., січня 19 – Наказ Коша полковникам Самарської, Кодацької, Кальміуської, Бугоґардівської і Перевізької паланок про приведення до присяги на вірність імператору Петру ІІІ духовенства, незаміжніх і одружених козаків та їх дітей, яким виповнилося дванадцять років, з вписанням всіх хто присягнув у відповідний реєстр та відправкою його в Кіш». «У 1762 р., у липні, з нагоди сходження імператриці Катерини II на престол всі козаки складали вірнопідданчу присягу. У Бугогардівській паланці присягу складали 427 чоловік запорозьких козаків». Це говорить про те, що Військо Запорожське Низове служило інтересам російської імперії і є складовою РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ, і елементом сучасної російської пропаганди.
«Згідно з топографічним описом 1774 р., на території Вольностей Запорозьких існувало 34 гарди, й 11 з них знаходилися на Бузі». Три з них знаходився у районі села Богданівка (Гардове до 1801р.). Богданівка знаходиться на протилежному від м. Южноукраїнськ березі.
Ні в часі, ні в просторі місто Южноукраїнськ і гард не співпадають.
Спроба назвати сучасне українське місто енергетиків ПІВДЕННОУКРАЇНСЬК іншомовним словом ГАРДЪ на честь козаків Бугогардівської паланки «войска ея императорского величества запорожского низового» може стати історичним прецедентом і призвести до фактичного визнання на державному рівні так званих «народних республік», а по суті окупованих територій України, у складі так званої «російської федерації»
Назва «Гард» має «унікальну» популярність на росії! Цим словом названо як мінімум 108 охоронних і торгових російських підприємств. Таку ж назву - «Гард» має магазин з продажу військового одягу у москві. А найгірше, що в мінську є «ООО «Гард-сервіс» - приватна військова компанія Лукашенка, яка співпрацювала з ЧВК «ВАГНЕР» Слово «гард» використовується на росії в назвах брендів та магазинів меблів, одягу, спортивної спідньої білизни, ліків, фарб, добрив.
Тож варіант назви міста - «Гард» підпадає під дію п. 2 статті 4 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», згідно з яким «Присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.»
Зараз наша країна платить дуже велику ціну за помилки минулого. І ця сторінка історії козацтва і козаків Бугогардівської паланки точно не заслуговує того, щоб на їхню честь назвали місто енергетиків.
У зв’язку з викладеним вище, надання місту назви «Гард» на честь козаків Бугогардівської паланки «войска єя імператорского вєлічества Запорожского нізового», що присягали російським імператорам і приймали участь в російських загарбницьких війнах, вважаємо ВИЯВОМ НЕПОВАГИ до тих хто будував місто, живе в ньому і працює, хто воює зараз з російським агресором, вважаємо ЗНУЩАННЯМ НАД ПАМ’ЯТТЮ тих, хто загинув боронячи нашу Незалежність!
І ще! Дуже недоречно зараз, під час війни з росією, прибрати з мапи України назву міста одним з коренів якої є «Україна». На радість пропаганді країни-агресора. Це просто злочин!
Шановні Народні депутати України! Просимо Вас НЕ ПІДТРИМУВАТИ рішення профільного Комітету Верховної Ради щодо перейменування міста Южноукраїнськ на «гард», що прийняте в супереч Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», бо проігноровано думку більшої частини населення.

Закон про мобілізацію №10449 від 30.01.2024 є НЕПРИЙНЯТНИМ.
Несправедливим, неефективним, неконституційним.

Щодо можливості звільнення після 36 місяців служби – вказане положення не відповідає дійсності
Так, проект Закону встановлює строк служби під час дії воєнного стану, який дає військовослужбовцю право на звільнення – 36 місяців. При цьому інші зміни до цієї ж статті дають можливість Ставці Верховного Головнокомандувача встановити інший, додатковий строк демобілізації військовослужбовців, які вже пройшли встановлений законом строк служби.
Проект Закону не містить граничного строку для ухвалення Ставкою Верховного Головнокомандувача рішення про демобілізацію військовослужбовців, які під час дії воєнного стану безперервно прослужили 36 місяців, а також не визначає підстав для ухвалення чи відхилення рішення про демобілізацію. Зазначене може фактично позбавити військовослужбовця права звільнитись у строк, передбачений законопроектом. Крім того, вказаний механізм містить ризики застосування вибіркового підходу для різних осіб.

ТЦК та СП наділяються каральними функціями
Питання надавання права представникам ТЦК та СП здійснювати перевірку військово-облікових документів громадян у віці від 18 до 60 років також суперечать Конституції. Таку перевірку можуть здійснювати тільки працівники Національної поліції, а також персоналу Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян.
Зміни до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» створюють ризики вибіркового притягнення до відповідальності осіб, які порушили обов’язок щодо реєстрації електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі – електронний кабінет). Так, новим абзацом зазначеної норми пропонується розширити обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, додавши необхідність обов’язкової реєстрації електронного кабінету. При цьому, за невиконання такого обов’язку передбачена адміністративна відповідальність (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а за повторне невиконання - кримінальна відповідальність (стаття 337 Кримінального кодексу України).
Новелою проекту є встановлення можливості застосування до громадян, які не виконують обов’язки, передбачені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації заходів впливу (див. новий розділ VII Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Зокрема, у ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції проекту) передбачається, що у разі невиконання під час мобілізації військовозобов’язаним чи резервістом обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 22 цього Закону, та за умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання та доставлення військовозобов’язаного чи резервіста протягом 15 днів до ТЦК, керівник ТЦК протягом 5 днів надсилає громадянину в електронній формі (у разі, якщо громадянин зареєстрований в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання громадянина вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом. У разі, якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків) або не з’явився до відповідного ТЦК (закордонної дипломатичної установи України, якщо громадянин знаходиться за кордоном), ТЦК звертається до суду в порядку, встановленому законом, щодо: 1) тимчасового обмеження такого громадянина у праві виїзду за межі України – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 2) тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортними засобами – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 3) накладення арешту на кошти та інші цінності такого громадянина, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції проекту). Такі заходи впливу застосовуватимуться за рішенням місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Не зважаючи на надану можливість оскаржити протягом 15 днів з дня проголошення в апеляційному порядку рішення суду у справах, передбачених у новій статті рішення суду першої інстанції у цій категорії справ підлягають негайному виконанню в порядку, встановленому законом.

Щодо необхідності реєстрації електронного кабінету
У законопроєкті пропонують передбачити обов’язок реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста за невиконання якого останні несуть визначену Законом юридичну відповідальність. Проте таке положення законопроєкту не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», правовим позиціям Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення права на особисте та сімейне життя. Тож такий обов’язок має бути виключений із законопроєкту.

Щодо обмежень прав жінок
Чинним приписом Закону передбачено, що відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов’язані жінки та 23 чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону).
Проектом пропонується внести зміни до цієї норми та передбачити, що таку відстрочку мають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим.
У цьому зв’язку варто зауважити, що чинна редакція згаданого положення ст. 23 Закону, в першу чергу, стосується жінок та чоловіків, які є одинокими матерями (батьками), під якими, згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», розуміються «одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини».
Такий важливий для країни законопроєкт має враховувати нюанси та передусім відповідати усім нормам Конституції. Правами людини не можна нехтувати!

Звертаємось до Вас, як Голови Верховної Ради України, та відповідно статті 88 Конституції України просимо Вас розглянути звернення щодо безпрецедентних протиправних дій Голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, народного депутата України Анни Скороход, яка створює наклеп та безпідставний тиск на військовослужбовців України під час воєнного стану.
Просимо Вас відреагувати на кричущу ситуацію, яка обурює свою відкритою підривною діяльністю та своїми діями загрожує національним інтересам і національній безпеці України у воєнній та інформаційній сферах.
Роздратуванню ветеранського суспільства, близьких та родичів діючих військовослужбовців Збройних Сил України настав край, спостерігаючи за антидержавницькими діями народного депутата України ІХ скликання Анни Скороход, членкині депутатської групи «За майбутнє», яка не приховує своїх проросійських поглядів під час широкомасштабної війни проти рф.
Внаслідок наступних дій народним депутатом України Анною Скороход створюються загрози для боєздатності бойових підрозділів:
- використання неіснуючих скарг від військовослужбовців щодо не вирішення проблемних
питань у Збройних Силах України (відповідна реакція від постраждалих військовослужбовців - звернення до Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо не надсилання скарг до А.Скороход, підробку їх підпису та надання свідчень до Військової служби правопорядку);
- відзив з бойового чергування військовослужбовців з районів населених пунктів Кліщіївка та
Іванівське Бахмутського району Донецької області для перевірки особових документів (за реалізацією звернень А.Скороход до ВСП Донецької області), що призвело до ускладнень ротацій підрозділів;
- підтримка військовослужбовців, які не мають права на отримання виплат з державного
бюджету України за неіснуючими хворобами або травмуваннями;
- підтримка військовослужбовців, які відмовляються виконувати накази командирів на лінії
прямого зіткнення з ворогом.
Відповідно всі дії з підриву бойової здатності української армії та відволікання суспільства від реальних злочинів, ПРОСИМО:
- порушити питання щодо відсторонення від виконання обов’язків Голови Тимчасової слідчої
комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, народного депутата України Анни Скороход у зв’язку із наклепом та безпідставним тиском на військовослужбовців України під час воєнного стану.

Я, Спиця Заряна Валеріївна, вивчивши нормативно-правові акти, якими керуються Збройні сили України виявила прогалину, яка не відповідає реаліям сьогодення та має бути виправлена.

Згідно чинного законодавства маємо норми в ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" що:
"Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, .... виконання інших обов'язків військової служби."

Відповідальність за особовий склад вказується у Статутах, наказі Міністра Оборони України #300 та низці інших НПА.
АЛЕ прогалина в поточному законодавстві полягає в тому, що відсутні будь-які показники
Key Performance Indicator (KPI), тобто ключовий показник ефективності діяльності командирів військових частин на своїй посаді.

Цитата командувача Об’єднаних сил Содоль:
"У ЗСУ брак особового складу на фронті, ворог перевищує нас у 7-10 разів".

Оскільки людський ресурс дуже цінний в реаліях сьогодення, відповідно до діючого законодавства у військовій сфері, вимагаю внести зміни до Кримінального кодексу України та встановити кримінальну відповідальність для командирів військових частин, бригад за втрату ввіреного командиру особового складу більше ніж 20%-30% з кожного ввіреного цьому командиру підрозділу.
Наприклад, командир військової частини підлягає кримінальній відповідальності з подальшим звільненням з посади, якщо втрати хоча б однієї роти з ввіреної до його підпорядкування матимуть більше ніж 20-30%% втрат особового складу. Під втратами мається на увазі будь-яке зменшення численності реальної бойової сили підрозділу - смерть, зникнення безвісти військовослужбовців.

Ці зміни в закондавстві сприятимуть підвищенню ефективності роботи командирів з особовим складом на своїх посадах, допоможуть вчасно звільняти неефективне командування та збільшать захист життя військовослужбовців від помилок командування та сприятимуть збільшенню довіри населення до мобілізаційних заходів.