Шановні народні депутати Верховної Ради!

20 березня 2024 року Верховна Рада прийняла за основу проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам” №10399.

Станом на зараз частиною 1 статті 72 ЗУ “Про вищу освіту” встановлюються гарантії мінімального обсягу держзамовлення: мінімум 51% від випускників загальноосвітніх навчальних закладів (для бакалаврських програм), 50% від випускників бакалаврату (для магістерських) - це бюджетні місця. Законопроєкт №10399 скасовує ці положення та не пропонує жодних законодавчих гарантій щодо мінімального обсягу держзамовлення.

Як зазначає Головне наукове-експертне управління апарату Верховної Ради України в своєму висновку до Законопроєкту: “при виключенні конкретних вимог щодо відсотків підготовки фахівців, а натомість встановленні можливості формування державного замовлення відповідним центральним органом виконавчої влади, відповідне державне замовлення (яке є механізмом забезпечення «безоплатності вищої освіти»), може взагалі не формуватися”. У Висновку наголошується на офіційному тлумаченні ч. 3 ст. 53 Конституції Конституційним Судом України, згідно якого безоплатність освіти означає право її здобути в межах державного замовлення. Тобто скорочення держзамовлення без змін до Конституції - порушення норми ч. 3 ст. 53 Конституції щодо забезпечення державою доступності і безоплатності вищої освіти.

На проблемі скасування мінімальних обсягів держзамовлення також наголошувала Профспілка працівників освіти і науки України. Як зазначає Профспілка у своїй позиції щодо Законопроєкту, “виключення конкретних гарантій у % вимірі щодо підготовки фахівців та надання можливості формування державного замовлення центральним органам виконавчої влади, у зв’язку з постійною недостатністю у державі коштів, загрожує отриманню безоплатно вищої освіти та суттєвому зменшенню держзамовлення, ситуаційного, суб’єктивного встановлення його обсягів”.

Згідно з прогнозами МОН, 35-40% отримувачів освіти (не гарантіями, а лише прогнозами), будуть отримувати гранти, які повністю або частково покриватимуть вартість навчання. При цьому отримувачі грантів не зможуть претендувати на отримання академічної чи навіть соціальної стипендії, що значно погіршить соціально-економічне становище і без того вразливої групи студентів.

Студенти, які все-таки будуть здобувати освіту на бюджетній формі навчання, значно скороченій в обсягах, після випуску будуть примушені три роки відпрацювати “за розподілом”, позбавлені права самостійно обирати працедавця і умови роботи. Скасування практик примусового працевлаштування, прийнятих в СРСР, було одним із досягнень незалежної України. Тепер під гаслами “гроші ходять за студентом” і “свободи вибору” це досягнення скасовується, і ми повертаємось до того, від чого пішли.

Гарантовані підстави для отримання соціальної стипендії так само скасовуються: надавати її тепер будуть, “якщо така підтримка необхідна у зв’язку з фінансово-майновим станом сім’ї”. Критерії “необхідності” Кабмін зможе визначати довільно. На думку авторів висновку ГНЕУ щодо Законопроєкту, це може призвести до звуження обсягу прав і свобод людини (всупереч ч. 3 ст. 22 Конституції України).

Як вказано у спільній Позиції низки правозахисних організацій, зокрема “Крим SOS”, “Донбас SOS”, “Схід СОС” та ін., Законопроєкт №10399 скасовує існуючу державну підтримку для абітурієнтів з числа ВПО та з тимчасово окупованих територій у вигляді безоплатного навчання на підготовчих курсах із стипендіальним забезпеченням у закладах вищої освіти, що поглибить вразливе становище абітурієнтів з тимчасово окупованих територій та фактично штовхатиме їх до лап російських окупантів. Неможливість безоплатного навчання на підготовчих курсах із стипендіальним забезпеченням перешкоджатиме реалізації права на освіту та в перспективі демотивує українську молодь, яка проживає на ТОТ або належить до числа ВПО, навчатись та працювати в Україні.

Отже, якщо законопроєкт буде прийнятий, уряд самовільно вирішуватиме, хто зможе навчатися безкоштовно і отримувати стипендію. Гарантії, які існують зараз, більше не будуть діяти.

У країнах Європейського Союзу українська молодь матиме можливість отримати безкоштовну освіту, яка не позбавить випускників права обирати, де їм працювати. Тому така «реформа» підсилить відтік населення з України, зменшить відсоток працездатних і кваліфікованих молодих людей, посилить демографічну кризу. В умовах повномасштабної війни це є ще одна загроза для майбутнього держави.

Прошу Вас, народних депутатів України, не допустити прийняття положень законопроекту 10399, які скасовують мінімальні обсяги держзамовлення на здобуття вищої освіти, вводять обмеження у наданні стипендій та примусове працевлаштування для студентів-бюджетників.

Прийняття та введення в дію законопроєкту № 11072 від 11.03.2024 про підвищення допомоги при народженні дитини з травня 2024 року.

В умовах воєнного стану, матеріальних труднощів та росту цін, психологічного напруження та стресу
період вагітності жінки, народження дитини, догляд за дитиною потребують додаткового платного медичного нагляду, обстежень та консультацій щодо здоров'я матері та дитини, чималих коштів для створення нормальних умов для зростання та розвитку малюків, в тому числі щоденне придбання необхідних речей, засобів гігієни, дитячого харчування та т. п.
Пропоную не зволікати та не відкладати до наступного року прийняття Закону про підвищення допомоги при народженні дитини та розпочати державну програму щодо актуалізації опіки та підтримки материнства та дитинства, тобто майбутнього нашої країни,
вже зараз, шляхом прийняття вищевказаного Закону з травня поточного року.

Закон про мобілізацію №10449 від 30.01.2024 є НЕПРИЙНЯТНИМ.
Несправедливим, неефективним, неконституційним.

Щодо можливості звільнення після 36 місяців служби – вказане положення не відповідає дійсності
Так, проект Закону встановлює строк служби під час дії воєнного стану, який дає військовослужбовцю право на звільнення – 36 місяців. При цьому інші зміни до цієї ж статті дають можливість Ставці Верховного Головнокомандувача встановити інший, додатковий строк демобілізації військовослужбовців, які вже пройшли встановлений законом строк служби.
Проект Закону не містить граничного строку для ухвалення Ставкою Верховного Головнокомандувача рішення про демобілізацію військовослужбовців, які під час дії воєнного стану безперервно прослужили 36 місяців, а також не визначає підстав для ухвалення чи відхилення рішення про демобілізацію. Зазначене може фактично позбавити військовослужбовця права звільнитись у строк, передбачений законопроектом. Крім того, вказаний механізм містить ризики застосування вибіркового підходу для різних осіб.

ТЦК та СП наділяються каральними функціями
Питання надавання права представникам ТЦК та СП здійснювати перевірку військово-облікових документів громадян у віці від 18 до 60 років також суперечать Конституції. Таку перевірку можуть здійснювати тільки працівники Національної поліції, а також персоналу Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян.
Зміни до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» створюють ризики вибіркового притягнення до відповідальності осіб, які порушили обов’язок щодо реєстрації електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі – електронний кабінет). Так, новим абзацом зазначеної норми пропонується розширити обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, додавши необхідність обов’язкової реєстрації електронного кабінету. При цьому, за невиконання такого обов’язку передбачена адміністративна відповідальність (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а за повторне невиконання - кримінальна відповідальність (стаття 337 Кримінального кодексу України).
Новелою проекту є встановлення можливості застосування до громадян, які не виконують обов’язки, передбачені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації заходів впливу (див. новий розділ VII Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Зокрема, у ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції проекту) передбачається, що у разі невиконання під час мобілізації військовозобов’язаним чи резервістом обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 22 цього Закону, та за умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання та доставлення військовозобов’язаного чи резервіста протягом 15 днів до ТЦК, керівник ТЦК протягом 5 днів надсилає громадянину в електронній формі (у разі, якщо громадянин зареєстрований в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання громадянина вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом. У разі, якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків) або не з’явився до відповідного ТЦК (закордонної дипломатичної установи України, якщо громадянин знаходиться за кордоном), ТЦК звертається до суду в порядку, встановленому законом, щодо: 1) тимчасового обмеження такого громадянина у праві виїзду за межі України – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 2) тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортними засобами – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 3) накладення арешту на кошти та інші цінності такого громадянина, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції проекту). Такі заходи впливу застосовуватимуться за рішенням місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Не зважаючи на надану можливість оскаржити протягом 15 днів з дня проголошення в апеляційному порядку рішення суду у справах, передбачених у новій статті рішення суду першої інстанції у цій категорії справ підлягають негайному виконанню в порядку, встановленому законом.

Щодо необхідності реєстрації електронного кабінету
У законопроєкті пропонують передбачити обов’язок реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста за невиконання якого останні несуть визначену Законом юридичну відповідальність. Проте таке положення законопроєкту не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», правовим позиціям Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення права на особисте та сімейне життя. Тож такий обов’язок має бути виключений із законопроєкту.

Щодо обмежень прав жінок
Чинним приписом Закону передбачено, що відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов’язані жінки та 23 чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону).
Проектом пропонується внести зміни до цієї норми та передбачити, що таку відстрочку мають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим.
У цьому зв’язку варто зауважити, що чинна редакція згаданого положення ст. 23 Закону, в першу чергу, стосується жінок та чоловіків, які є одинокими матерями (батьками), під якими, згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», розуміються «одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини».
Такий важливий для країни законопроєкт має враховувати нюанси та передусім відповідати усім нормам Конституції. Правами людини не можна нехтувати!

Панове депутати ІХ скликання!
Звертаємось до Вас, з метою вирішення невідкладного питання: Невизначені кінцеві терміни служби та відсутність причини для звільнення за встановленим терміном служби є порушенням ст. 24 та ч. 2 ст. 64 Конституції України, а також загальних принципів справедливості та рівності усіх перед законом. Згідно зістаттею 24 та ч. 2 ст. 64 КУ, навіть в умовах воєнного стану громадяни є рівними за своїми правами та згідно п. 2 ст. 64 мають право знати, на який термін інші їх права можуть бути обмежені. Наразі проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку №10449 від 30.01.2024 року та правки до вказаного законопроекту перебувають на розгляді комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, та в подальшому, згідно відкритих інформаційних джерел, буде подано до другого читання до Верховної Ради України. Вказаним Законом визначено підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців за умови безперервної служби під час дії воєнного стану протягом 36 місяців за умови рішення Президента, тобто Верховного Головнокомандувача. Ми, представники дружин та рідних військовослужбовців, вважаємо, що вказана норма є невизначеним правовим нігілізмом, що нівелює права та свободи військовослужбовців, та як наслідок, потребує доопрацювання, зокрема:
1. Щодо необхідності вилучення норми в частині необхідності Рішення Президента: всі підстави для звільнення не потребують додаткового Указу Президента (ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу»). Фактично, саме для отримання військовослужбовцю підстави для звільнення за терміном служби треба очікувати окремого Рішення Президента, тобто визначеного терміну служби на законодавчому рівні не буде встановлено, що порушує пункт 2ст.64 КУ про зазначення строків, на які накладаються обмеження на громадянина України. Просимо врахувати, що невизначеність термінів служби вже є причиною недостатньої кількості людського капіталу у військових формуваннях, масових неявок до Територіальних центрів комплектування та Соціальної підтримки, а також є наслідком і самовільного залишення частини військовослужбовцями. Також, внаслідок зволікання з прийняттям рішень про встановлені строки служби, більшість військовослужбовців відчувають несправедливість влади до них, а також відсутність ставлення до них як до повноправних громадян країни.
2. Щодо необхідності врахування місця несення військової служби:  такий поділ забезпечить поетапне звільнення військовослужбовців, з можливістю підтримки лінії фронту, з мінімальним залученням на таку лінію та до району виконання завдань осіб після навчальних центрів, що дасть можливість останнім інтегруватися та адаптуватися на посадах у тилових частинах. Зменшить корупційні ризики зайняття таких тилових посад, у зв’язку з регулярними ротаціями.   
3. Пропозиція щодо обрахунку терміну служби з урахуванням місця несення військової служби: право на звільнення  військовослужбовець отримує через 36 місяців безперервної служби з урахуванням днів служби згідно коефіцієнтів.  Дні несення військової служби розраховуються наступним чином:
·      В тилу 1 день за 1день; 
·      В районі виконання бойових завдань 1 день за 2 дні;
·      На лінії зіткнення 1день за 3 дні.
·      Перебування на лікуванні та реабілітації 1 день за 3 дні у випадку отримання поранення(травмування) під час захисту Батьківщини, у випадку причини, пов’язаної з проходженням військової служби 1 день за 2 дні,  в іншому випадку 1 день за 1 день. ·      Відпустки 1 день за 1день. 
Згідно ст. 75 Конституції України встановлено,що Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Ви, як народні обранці, зобов’язувалися у своїх чисельних публічних зверненнях забезпечити справедливе відношення до наших захисників. Отже, ми вимагаємо дотриматись відповідних обіцянок та зобов’язань. Наші військовослужбовці, які не вагаючись та не чекаючи повісток, першими стали на захист країни, попіклувались про кожну людину, кожного громадянина, що зараз може жити повноцінним цивільним життям. Саме завдяки їм, у народу та влади України був час та можливість підготуватись до тривалої боротьби за незалежність. Тепер,через більш ніж 2 роки, настав час Держави та суспільства попіклуватися про них та замінити їх у цій виснажливій боротьбі. Перед тим, як надати свою відповідь, врахуйте, що вони віддали нашій Країні своє здоров’я, свій час, життя. Їх сім’ї існують без права на щастя більше 24 місяців, їх діти не знають як виглядає тато, а батьки сподіваються дожити віку і побачити рідну кров. 
Враховуючи вищезазначене та  згідно ст. 75 і 91 КУ ВРУ приймає закони, постанови та інші актибільшістю, тому, на час дії правового режиму воєнного чи особливого стану,  просимо внести зміни до  ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», підставу для звільнення у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби у 36 місяців,   з перерахунком термінів служби згідно наступних коефіцієнтів:
·      В тилу  1 день за 1 день (фактично служба 36 місяців); 
·      В районі виконання бойових завдань 1 день за 2 дні (фактично служба 18 місяців);
·      На лінії зіткнення 1день за 3 дні (фактично служба 1 рік).
·      Перебування на лікуванні та реабілітації 1 день за 3 дні у випадку отримання поранення(травмування) під час захисту Батьківщини, у випадку причини, пов’язаної з проходженням військової служби 1 день за 2 дні, в іншому випадку 1 день за 1 день. ·      Відпустки 1 день за 1день. 
Запропонована підстава для звільнення з урахуванням коефіцієнтів днів служби: 
- надасть право поступово вивільнити військовослужбовців за їх власним бажанням;
- сприятиме ротуванню військовослужбовців з тилових частин для виконання завдань в бойові підрозділи;
- сприятиме змінам у внутрішньо-військовому середовищі: цінування життя воїнів, забезпечення їх захисту та ефективності;
- зменшить деморалізацію наших військовослужбовців, які відчувають несправедливість, невизначеність і хронічну втому;
- збільшить повагу до військової служби серед цивільного населення
- сприятиме мобілізації населення, дозволить повноцінно розвивати рекрутингову систему у війську, що  надасть можливість забезпечити підрозділи високо вмотивованими військовослужбовцями;
- дає змогу,  без оголення лінії фронту, замінити виснажених, більше ніж за 24 місяці активними бойовими діями, воїнів. 
Просимо проінформувати суспільство України ( бажано через  відеозвернення), в тому числі діючих і майбутніх військовослужбовців, про Ваше рішення, панове народні депутати ВРУ.
З повагою до Вас, представниця  рідних військовослужбовців України

Я, Спиця Заряна Валеріївна, вивчивши нормативно-правові акти, якими керуються Збройні сили України виявила прогалину, яка не відповідає реаліям сьогодення та має бути виправлена.

Згідно чинного законодавства маємо норми в ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" що:
"Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, .... виконання інших обов'язків військової служби."

Відповідальність за особовий склад вказується у Статутах, наказі Міністра Оборони України #300 та низці інших НПА.
АЛЕ прогалина в поточному законодавстві полягає в тому, що відсутні будь-які показники
Key Performance Indicator (KPI), тобто ключовий показник ефективності діяльності командирів військових частин на своїй посаді.

Цитата командувача Об’єднаних сил Содоль:
"У ЗСУ брак особового складу на фронті, ворог перевищує нас у 7-10 разів".

Оскільки людський ресурс дуже цінний в реаліях сьогодення, відповідно до діючого законодавства у військовій сфері, вимагаю внести зміни до Кримінального кодексу України та встановити кримінальну відповідальність для командирів військових частин, бригад за втрату ввіреного командиру особового складу більше ніж 20%-30% з кожного ввіреного цьому командиру підрозділу.
Наприклад, командир військової частини підлягає кримінальній відповідальності з подальшим звільненням з посади, якщо втрати хоча б однієї роти з ввіреної до його підпорядкування матимуть більше ніж 20-30%% втрат особового складу. Під втратами мається на увазі будь-яке зменшення численності реальної бойової сили підрозділу - смерть, зникнення безвісти військовослужбовців.

Ці зміни в закондавстві сприятимуть підвищенню ефективності роботи командирів з особовим складом на своїх посадах, допоможуть вчасно звільняти неефективне командування та збільшать захист життя військовослужбовців від помилок командування та сприятимуть збільшенню довіри населення до мобілізаційних заходів.

Звертаємось до Вас, як Голови Верховної Ради України, та відповідно статті 88 Конституції України просимо Вас розглянути звернення щодо безпрецедентних протиправних дій Голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, народного депутата України Анни Скороход, яка створює наклеп та безпідставний тиск на військовослужбовців України під час воєнного стану.
Просимо Вас відреагувати на кричущу ситуацію, яка обурює свою відкритою підривною діяльністю та своїми діями загрожує національним інтересам і національній безпеці України у воєнній та інформаційній сферах.
Роздратуванню ветеранського суспільства, близьких та родичів діючих військовослужбовців Збройних Сил України настав край, спостерігаючи за антидержавницькими діями народного депутата України ІХ скликання Анни Скороход, членкині депутатської групи «За майбутнє», яка не приховує своїх проросійських поглядів під час широкомасштабної війни проти рф.
Внаслідок наступних дій народним депутатом України Анною Скороход створюються загрози для боєздатності бойових підрозділів:
- використання неіснуючих скарг від військовослужбовців щодо не вирішення проблемних
питань у Збройних Силах України (відповідна реакція від постраждалих військовослужбовців - звернення до Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо не надсилання скарг до А.Скороход, підробку їх підпису та надання свідчень до Військової служби правопорядку);
- відзив з бойового чергування військовослужбовців з районів населених пунктів Кліщіївка та
Іванівське Бахмутського району Донецької області для перевірки особових документів (за реалізацією звернень А.Скороход до ВСП Донецької області), що призвело до ускладнень ротацій підрозділів;
- підтримка військовослужбовців, які не мають права на отримання виплат з державного
бюджету України за неіснуючими хворобами або травмуваннями;
- підтримка військовослужбовців, які відмовляються виконувати накази командирів на лінії
прямого зіткнення з ворогом.
Відповідно всі дії з підриву бойової здатності української армії та відволікання суспільства від реальних злочинів, ПРОСИМО:
- порушити питання щодо відсторонення від виконання обов’язків Голови Тимчасової слідчої
комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, народного депутата України Анни Скороход у зв’язку із наклепом та безпідставним тиском на військовослужбовців України під час воєнного стану.

Ми, як Громадська Організація "СПІЛКА АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ "СИЛА ЄДНОСТІ", звертаємось до Вас, з метою вирішення невідкладного питання: водії, аграрії та представники інших сфер бізнесу постраждають через відсутність можливості працювати у транспортно-логістичній галузі (перевезення вантажів та пасажирів), тому що критерії бронювання робітників не надають можливості для представників малого та середнього бізнесу використати механізми для бронювання співробітників: через відсутність комплексного підходу для вирішення цього питання, вартість перевезень на території України підвищиться багаторазово. На нашу думку, через намір виключити з ринку представників малого та середнього бізнесу.
Постановою КМУ від 27.01.2023 р. № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» визначає механізм бронювання для чотирьох категорій субʼєктів, але жодна з категорій не дає можливості для малого та середнього бізнесу використати можливість бронювання робітників.
Просимо Вас ініціювати внесення правок до діючого ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон) та до порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації, враховуючи інтереси малого та середнього бізнесу. Зараз законодавство враховує лише інтереси великого бізнесу. У разі відсутності змін у діючому Законодавстві представники малого та середнього бізнесу, які здійснюють перевезення вантажів не виживуть. На нашу думку, це є порушенням ст. 24 та ч. 2 ст. 64 Конституції України, а також загальних принципів справедливості та рівності усіх перед законом. Згідно зі статтею 24 та ч. 2 ст. 64 КУ, навіть в умовах воєнного стану громадяни є рівними за своїми правами та згідно п. 2 ст. 64 мають право на рівні права при здійсненні підприємницької діяльності.
Ми, Громадська Організація "СПІЛКА АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ "СИЛА ЄДНОСТІ", вважаємо, що вказані нормативні акти є невизначеним правовим нігілізмом, що нівелює права та свободи громадян, зокрема перевізників, та як наслідок, потребують доопрацювання, зокрема:
В Україні на даний момент близько 70 000 вантажівок здійснюють як внутрішні, так і міжнародні рейси, забезпечуючи цим життєдіяльність нашої країни. Також варто відзначити, що автомобільний транспорт несе значне поповнення бюджету нашої країни (податки транспортних компаній, водіїв). Припустимо, що у зв'язку з набранням чинності Законом кількість водіїв зменшиться у 2 рази мінімум. Відповідно, це загрожує катастрофічними наслідками для життєдіяльності та економіки нашої країни, оскільки товарообіг та перевезення пасажирів значно скоротиться. Водіїв, яких втратить ринок перевезень, не так легко буде замінити: більшість водіїв чоловіки, жінки не хочуть працювати в даній галузі, як водії, дефіцит може привести до неконтрольованих результатів – пропонуємо змінити Закон та порядок бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану таким чином, щоб була можливість для малого та середнього бізнесу долучитись до бронювання співробітників підприємств. Наприклад, дати можливість бронювати робітників - водіїв вантажних автомобілів: В1, ВЕ, С1, С, С1Е, СЕ та/або водіїв автобусів, які здійснюють пасажирські перевезення: D1, D, D1E, DE у яких стаж роботи у галузі більше року та мають стаж водія вище перерахованих категорій більше трьох років. Ця пропозиція унеможливлює уникнення мобілізації ухилянтів через оформлення, як водій, та може суттєво підтримати малий та середній бізнес, якій здійснює перевезення.

Враховуючи вищезазначене та згідно ст. 75 і 91 КУ ВРУ приймає закони, постанови та інші акти більшістю, тому, на час дії правового режиму воєнного чи особливого стану, просимо внести зміни до законодавства, дати можливість бронювати робітників – водіїв вантажних автомобілів: В1, ВЕ, С1, С, С1Е, СЕ та/або водіїв автобусів, які здійснюють пасажирські перевезення: D1, D, D1E, DE).


З повагою до Вас, представники автомобільних перевізників України.