Державно-політична діяльність не має оплачуватися.
Депутати, міністри, президент та інші чиновники мають займатися продуктивною працею, працюючи вчителями, викладачами, вихователями, лікарями, інженерами, програмістами, кур'єрами, продавцями, касирами, мерчендайзерами, офіціантами, дорожніми робітниками, двірниками, прибиральниками і т.п., створюючи разом з тим своєю додатковою працею додаткову вартість, якою можна наповнити державний та місцеві бюджети. Їхня заробітна платня має відповідати вартості робочої сили.
Також слід заборонити тим, хто має у своїй приватній власності підприємства, але самі на них не працюють, займатися державно-політичною діяльністю та обиратися до державних та місцевих органів влади. Бо «ефективні» приватні власники привласнюють собі більшу частину додаткової вартості, одну частину спрямовують на розвинення виробництва (не завжди), іншу — накопичують, на третю — купують собі яхти, котеджі, і т.п., залишаючи державному та місцевим бюджетам лише податки.