В умовах триваючої збройної агресії проти України та дії правового режиму воєнного стану особливого значення набуває належне функціонування інституцій сектору безпеки і оборони, зокрема правоохоронних органів, які забезпечують внутрішню безпеку держави, правопорядок та захист цивільного населення.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Водночас статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави, а забезпечення державної безпеки покладається, зокрема, на відповідні правоохоронні органи.

Останні резонансні події, зокрема пов’язані з терористичними проявами в місті Києві, а також встановлені факти неналежного реагування окремих працівників поліції на загрози життю та безпеці громадян, свідчать про наявність системної проблеми — невідповідність рівня юридичної відповідальності обсягу повноважень та характеру ризиків, які виникають під час виконання службових обов’язків у кризових ситуаціях.

Особливої актуальності набуває питання справедливості та рівності перед законом (стаття 24 Конституції України). У той час як військовослужбовці України, виконуючи бойові завдання, щоденно ризикують життям та несуть сувору кримінальну відповідальність за порушення військової дисципліни (зокрема за статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України — від 5 до 12 років позбавлення волі), у діяльності правоохоронних органів у тилу наявні випадки, коли невиконання або неналежне виконання обов’язків не тягне за собою співмірних правових наслідків.

Такий дисбаланс суперечить принципам верховенства права, справедливості та підриває довіру громадян до державних інституцій.

Відповідно до статей 85, 91 та 92 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів, визначення засад кримінальної відповідальності, а також правових засад діяльності органів правопорядку.

З огляду на викладене,

ВИМАГАЄМО:

1. Ініціювати та забезпечити розробку і розгляд у встановленому Конституцією України порядку комплексних законопроєктів, зокрема:

- про внесення змін до Кримінального кодексу України, якими:

- встановити підвищену кримінальну відповідальність працівників правоохоронних органів за бездіяльність, службову недбалість, перевищення влади або службових повноважень в умовах воєнного стану;
- передбачити окремий склад кримінального правопорушення за залишення місця події або невжиття заходів реагування під час загрози життю та безпеці громадян;
- визначити кваліфікуючі ознаки у разі настання тяжких наслідків, зокрема загибелі людей або сприяння вчиненню терористичних актів;
- встановити санкції, співмірні з відповідальністю військовослужбовців, з урахуванням підходів, закріплених у статтях 407 та 408 Кримінального кодексу України;

- про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, якими:

- запровадити спеціальні процесуальні гарантії незалежного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів;
- визначити особливості підслідності таких справ та запобіжники від конфлікту інтересів;

- про внесення змін до законів України, що регулюють діяльність правоохоронних органів, якими:

- встановити підвищені стандарти службової поведінки в умовах воєнного стану;
- визначити обов’язкові алгоритми дій у випадках терористичних загроз, збройних нападів та інших кризових ситуацій.

2. Доручити профільним комітетам Верховної Ради України (з питань правоохоронної діяльності, національної безпеки, оборони та розвідки) забезпечити:

- підготовку зазначених законопроєктів до розгляду;
- проведення експертних обговорень із залученням представників сектору безпеки, правозахисних організацій та громадськості;
- контроль за дотриманням принципів верховенства права при підготовці відповідних змін.

3. Рекомендувати Кабінету Міністрів України після прийняття відповідних законів:

- розробити та затвердити підзаконні нормативно-правові акти, що деталізують порядок дій працівників поліції у кризових ситуаціях;
- привести у відповідність внутрішні регламенти діяльності правоохоронних органів;
- забезпечити належний рівень підготовки, матеріально-технічного забезпечення та контролю за діяльністю правоохоронців.

4. Забезпечити парламентський контроль за реалізацією зазначених змін, зокрема шляхом:

- заслуховування звітів уповноважених органів;
- здійснення моніторингу правозастосовної практики;
- реагування на виявлені порушення.

Посилення кримінальної відповідальності працівників правоохоронних органів є необхідним кроком для забезпечення балансу між повноваженнями та відповідальністю, утвердження принципу справедливості та підвищення рівня довіри громадян до держави. В умовах воєнного часу держава зобов’язана забезпечити однаково високі стандарти відповідальності для всіх суб’єктів сектору безпеки — як на передовій, так і в тилу.

З повагою,
Микола ГРУЗДОВ та громадяни згідно з підписами