Шановні народні депутати України!
Я, адвокат Власюк Катерина Петрівна, засновниця та керівниця Адвокатського Бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк», співголова комітету сімейного права Всеукраїнської громадської організації «Асоціація адвокатів України», звертаюсь до Вас у зв’язку з оприлюдненням Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) №14394 від 22.01.2026 року із своїми напрацюваннями до запропонованого проекту та відповідно із проханням:
1. Зняти з порядку денного та направити на доопрацювання проект Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) №14394 від 22.01.2026 року.
2. При доопрацюванні проекту врахувати наступні зауваження:
До ст.1476 - необхідно визначити чіткі та вичерпні критерії поняття «найкращі інтереси дитини» з метою формування орієнтирів для судів під час ухвалення рішень, оскільки відсутність конкретизації створює ризик надмірної дискреції та різнотлумачень у судовій практиці.
До ст.1514 - норма містить ознаки потенційної дискримінації, оскільки категорії «небажання» та «нездатність» мати дитину є складними для доведення та встановлення. Це може поставити осіб, які об’єктивно не можуть мати дітей, у нерівне та пригнічене становище.
До ст.1517 - доцільно розглянути можливість збереження правила про набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу протягом 30 днів з моменту його ухвалення та передбачити обов’язок суду з’ясовувати та встановлювати фактичний момент (дату) припинення ведення спільного господарства подружжям.
До ст.1527 - потребує доопрацювання механізм, який буде діяти у разі розкриття інформації щодо донорів біологічного матеріалу, оскільки у разі розкриття такої інформації донори можуть ініціювати визнання батьківства, що створює ризики зловживань та правової нестабільності.
До ст.1535 - у пункті 2 доцільно розглянути можливість доповнення формулюванням «з моменту настання вагітності».
До ст.1551 - доцільно переглянути використання терміну «осідок»; не рекомендується прив’язувати дитину виключно до конкретної адреси проживання, оскільки така практика вже застосовувалась і була переглянута судами як непрактична; у статті наявна орфографічна помилка, що потребує виправлення; суд не повинен визначати конкретну школу або заклад охорони здоров’я для дитини, оскільки це призведе до затягування спорів та перекладення батьківської відповідальності на суд; відсутні критерії для визначення почергового проживання дитини, зокрема: 1) у випадку первісного та зустрічного позову з однотипними вимогами; 2) коли вже визначено місце проживання та графік спілкування, але один із батьків ініціює позов про почергове проживання.
До ст.1553 - стаття потребує доопрацювання в контексті: встановлення чітких строків застосування заходів примирення; встановлення запобіжників від зловживань та затягування процесу; можливості застосування санкцій (штрафів або обмежень у батьківських правах) у разі недобросовісної поведінки.
До ст.1556 - не визначено правових наслідків самочинного переміщення дитини; не врегульовано питання визнання батьківського викрадення своєї дитини, яке має тенденцію до зростання з 2020 року та набуває системного характеру.
До ст.1581 - введено новий термін «базовий режим майна», однак відсутня системна логіка його застосування; необхідно або чітко обґрунтувати доцільність введення цього поняття, або переглянути його використання, оскільки незрозумілим є введення даного терміну, враховуючи, що інших видів режиму майна подружжя за законодавством не існує.
До ст.1582 - визначається поняття сімейного житла, однак не врегульовано ситуацію, як має діяти суд, якщо у подружжя наявний лише один об’єкт нерухомості; з логіки статті: якщо суд визначає проживання дітей у такому житлі, то подружжя під час розлучення вимушено орендувати окреме житло (кожен собі), що створює надмірне фінансове навантаження; стаття потребує чітких критеріїв для ухвалення рішень у таких випадках.
До ст.1583 - дана стаття може створити умови для одноособових зловживань; необхідні чіткі критерії застосування норми; потребує обґрунтування, чому внесок на потреби сім’ї діє як презумпція, а не навпаки.
До ст.1588 - стаття істотно відрізняється від чинного регулювання; потребує додаткового опрацювання та правового обґрунтування.
До ст.1590 - доцільно провести фахове обговорення даної норми; інтелектуальна власність є специфічним об’єктом прав, тому варто розглянути можливість віднесення її до особистої приватної власності.
До ст.1591, 1592, 1594 - потребують додаткового доопрацювання та професійної дискусії.
До ст.1608 та наступні статті у главі 103 - положення потребують розширення та деталізації; відсутнє положення щодо договору про поділ майна подружжя як окремого інструменту врегулювання майнових відносин при розірванні шлюбу.
До ст.1624 - відсутні чіткі мінімальні та максимальні межі сум; не визначено, до яких показників (прожитковий мінімум, середній дохід тощо) мають бути прив’язані такі суми.
До ст.1628 - відсутнє законодавче визначення поняття «аліменти»; не встановлено чіткого переліку витрат, що входять до складу аліментів; не визначені критерії для додаткових витрат на дитину; у запропонованій редакції норма матиме суб’єктивний характер застосування, що вже призвело до неоднакової судової практики.
3. Організувати громадські слухання в офлайн/онлайн форматі, у яких добровільно зможуть взяти участь профільні юридичні громадські організації та профільні практикуючі юристи, яким буде надана можливість висловити свою професійну думку щодо проекту Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) №14394 від 22.01.2026 року, а також до яких залучити уповноважених осіб від Міністерства юстиції України та мінімум 15 осіб від національних судів України усіх ланок (першої, апеляційної, касаційної інстанцій), які щодня стискаються із вирішенням сімейних спорів.
4. Залишити чинний станом на сьогоднішній день Сімейний кодекс України № 2947-III від 10.01.2002 року окремим документом (таким, що існує окремо від Цивільного кодексу України та не є його книгою).
На мою думку, запропонований проект Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) №14394 від 22.01.2026 року не вирішує нагальних проблем та прогалин в правовому полі, а навпаки закладає в законодавстві питання, які не можуть бути вирішені й не містить практичного опрацювання.
Знищення Сімейного кодексу України як окремого автентичного документу й включення його лише як окремою книгою до Цивільного кодексу України буде свідчити лише про те, що держава Україна не зацікавлена у зміцненні української родини.
Я маю надію, що дана петиція буде сприйнята як рекомендація профільного сімейного адвоката, яка щодня працює з сімейними справами, стискається із недосконалістю законодавства й зацікавлена у тому, щоб проект Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) №14394 від 22.01.2026 року був досконалим та враховував всі проблеми сьогодення, які існують у сфері сімейного права в Україні.
ПРОШУ РОЗГЛЯНУТИ ПЕТИЦІЮ!
З повагою,
ВЛАСЮК Катерина