Ми, громадяни та громадянки України, звертаємося у зв’язку з оприлюдненням проєкту Цивільного кодексу України з вимогою виключити положення, які передбачають можливість укладення шлюбу особами, що не досягли 18 років, зокрема з 14 років за судовим дозволом, як такі, що суперечать правам дитини, правам жінок, міжнародним зобов’язанням України та науково доведеним інтересам і безпеці дитини.

1. Принцип найкращих інтересів дитини не допускає легалізації раннього шлюбу.
Принцип найкращих інтересів дитини, закріплений у Конвенції ООН про права дитини та чинному законодавстві України, вимагає, щоб у будь-яких рішеннях щодо неповнолітніх держава забезпечувала максимальний рівень їхнього захисту. Надання можливості укладення шлюбу у разі вагітності з 14 років, навіть за судовим дозволом, є регресивним кроком. У ситуаціях вагітності чи народження дитини держава зобов’язана застосовувати захисні механізми (соціальний супровід, медичну допомогу, забезпечення права на освіту), а не замінювати їх приватним «врегулюванням» через інститут шлюбу. Такий підхід фактично нівелює особливий правовий статус дитини та перекладає відповідальність за кризову ситуацію з держави на саму неповнолітню особу.

2. Системна суперечність із кримінально-правовими нормами України. Проєкт створює критичну правову колізію:
- Згідно зі статтями 155 та 156 КК України, згода особи, яка не досягла 16-річного віку, не має юридичного значення для оцінки законності сексуальних дій.
- У цивільному праві дитина віком 14-18 років має неповну цивільну дієздатність, що обмежує її здатність усвідомлено приймати юридично значущі рішення з довгостроковими правовими наслідками.
Водночас проєкт Цивільного кодексу пропонує визнати ту саму дитину здатною надати юридично значущу згоду на реєстрацію шлюбу - інституту з комплексними правовими та майновими наслідками. Така конструкція є внутрішньо суперечливою, підриває превентивну функцію кримінального права та створює умови для легалізації наслідків правопорушень проти статевої свободи та недоторканності дитини.

3. Когнітивна незрілість та неможливість вільної згоди у 14 років.
Згідно з даними нейробіології та вікової психології (зокрема, Steinberg, 2014), у віці 14 років формування префронтальної кори головного мозку, що відповідає за прогнозування ризиків та самоконтроль, не є завершеним. Підлітки у віці 14 років не володіють необхідним рівнем когнітивної зрілості для прийняття життєво важливих рішень, зокрема таких, як шлюб. Судовий дозвіл не може вважатися ефективним запобіжником, оскільки судова процедура не здатна повною мірою нейтралізувати чинники латентного сімейного та соціального тиску, стигматизації та вікової асиметрії влади. За відсутності обов’язкової міждисциплінарної оцінки (за участі психолога, соціального працівника, спеціаліста з захисту дитини) суд не може гарантувати, що згода дитини є вільною та усвідомленою, а не результатом примусу.

4. Гендерно зумовлені ризики та обмеження майбутнього потенціалу.
В умовах, коли Україна має високі показники домашнього та гендерно зумовленого насильства, зокрема щодо жінок і дівчат, створення правових механізмів, які нормалізують ранні шлюби, є особливо небезпечним. Такий підхід фактично переводить частину ризикованих ситуацій у сферу «сімейних відносин», що ускладнює втручання держави та доступ до захисту.
Міжнародні наукові дослідження (зокрема, Katz et al., 2016; матеріали ООН) свідчать, що вступ у шлюб до 18 років пов’язаний із підвищеним ризиком фізичного та сексуального насильства між партнерами, погіршенням психічного здоров’я, системним обмеженням доступу до освіти та тривалою економічною залежністю.
Окрему небезпеку становлять неявні форми насильства у близьких і сімейних стосунках (див. Stark, 2007), які часто не сприймаються самими дітьми як насильство і рідко фіксуються правоохоронними органами. Ці ризики істотно посилюються в умовах низького рівня сексуальної та правової освіти серед підлітків.

5. Невідповідність міжнародним стандартам
Комітет ООН з прав дитини та Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок (CEDAW) наполегливо рекомендують державам-учасницям встановити мінімальний вік вступу в шлюб у 18 років без жодних винятків. Запропоновані зміни суперечать курсу України на європейську інтеграцію та впровадженню стандартів Стамбульської конвенції.

ВИМОГИ
З метою забезпечення належного захисту дітей та гармонізації законодавства, вимагаємо:
1. Вилучити з проєкту Цивільного кодексу України положення, які допускають можливість укладення шлюбу з 14 років у разі вагітності або народження дитини.
2. Закріпити мінімальний шлюбний вік 18 років без винятків, відповідно до міжнародних стандартів прав людини.
3. Забезпечити узгодженість цивільного законодавства з Кримінальним кодексом України та принципами щодо захисту статевої свободи та недоторканності неповнолітніх.
4. Дотриматися міжнародних зобов’язань України щодо запобігання дитячим шлюбам і захисту прав дівчат.
5. Провести широке експертне та правозахисне обговорення відповідних положень за участі фахівців у сфері прав дитини, прав жінок, психології та запобігання насильству.

ПОСИЛАННЯ НА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ
1 UN Convention on the Rights of the Child. United Nations, 1989. Статті 3, 19, 24, 28, 34.
2 General Comment No. 14. Committee on the Rights of the Child, 2013. On the right of the child to have his or her best interests taken as a primary consideration.
3 Joint General Recommendation No. 31 / General Comment No. 18. Committee on the Rights of the Child & CEDAW Committee, 2014. On harmful practices.
4 Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence. Council of Europe, 2011.
5 Child, early and forced marriage. UN Special Rapporteur on violence against women and girls, A/HRC/26/22.
6 Coercive Control: How Men Entrap Women in Personal Life.
Stark, E. Oxford University Press, 2007.
7 Adolescent relationship abuse and coercion. Katz, J. et al. American Journal of Preventive Medicine, 2016.
8 Age of Opportunity: Lessons from the New Science of Adolescence. Steinberg, L. Harvard University Press, 2014.