Законодавство України переповнене нормативно-правовими актами природоохоронного характеру, які покликані оберігати екологічне становище території України, у тому числі гірських масивів. Починаючи від Конституції України, зокрема абз. 7 ст. 41 – щодо заборони завдавати шкоду інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі шляхом використання власності. Продовжуючи численними актами щодо захисту природи, зокрема законами України: «Про основні засади кліматичної політики» (пп. 9 п. 1 ст. 3 ; пп. 15 п. 1 ст. 3 ; пп. 4 п. 3 ст. 4); «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 35 ; ст. 36; ст. 51 ; ст. 60); «Про оцінку впливу на довкілля» (абз. 6 п.п. 4 п. 3 ст. 3 ); «Гірничий закон України»; «Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат» (ст. 4; ст. 5), а також інші нормативні акти.

Незважаючи на ці документи, сьогодні ми стоїмо на порозі непоправної шкоди для екології та безпеки Карпат. Масштабні проекти парків вітрових електростанцій будуть реалізовані на 7 високогірних хребтах, які, зокрема, належать до Смарагдової мережі - Свидовець, Полонина Руна, Верховинський вододільний хребет, гора Гостра, Лютянська Голиця. Йдеться про 200-300 одиниць вітряків. 37 із них будуть тільки на одній Полонині Руні. При цьому ареал Карпат займає всього 4% від загальної території України, високогірні хребти - 1%. Обрані місця для будівництва вітряків є мало змінними природними територіями, які віддалені від енергетичної інфраструктури, доріг та поселень.
Будівництво та експлуатація вітряків призведе до неминучих наслідкі:
1. Тільки одна турбіна видає монотонний звук, який створює шумове забруднення на відстані 1,5 кілометра. Гудіння, що нагадує звуки КАБів, створює загрозу природним фонам, не кажучи вже про звичайний психологічний тиск.
2. Відпрацьоване мастило електростанцій має 2-й та 3-й клас небезпеки. Його утилізація потребує постійної уваги та створює ризик забруднення ґрунтів.
3. Забруднення мікропластиком навколишньої території, що розноситься вітром від лопатей, стане проблемою на багато століть.
4. Для зведення вітряків і їхньої експлуатації потрібно розбудувати мережу доріг та ліній електропередач через ліси. Це означає вирубку кілометрів лісових насаджень. Рідкісні високогірні екосистеми, цінне субальпійське біорізноманіття, гірські ліси та праліси, об'єкти природно-заповідного фонду України будуть втрачені.
5. Будівельні майданчики, бетонні роботи та важка техніка призведуть до змін рельєфу та ландшафту загалом без можливості їхнього відновлення.
6. Сегментація гірської території через дороги та інфраструктуру призведе до того, що рідкісні види рослин поступляться більш життєздатним та, зрештою, зникнуть загалом (досвід Іспанії).
7. Деградація ґрунтів та біорізноманіття породжує проблеми з поглинанням вуглецю, втрати якості води, погіршення водозбереження та власне підтримання самого біорізноманіття
8. Перельоти птахів та кажанів ускладняться через небезпеку фізичного впливу. Для уникнення цього створюють окремі мапи із забороною будівництва вітряків.
Відновлювальні джерела енергії Україні потрібні як ніколи, але не за рахунок цінної екосистеми Карпат, особливо коли є території рівнин із високим вітропотенціалом.

Для ефективного захисту високогір’я важливо прийняти новий закон України («Про мораторій на забудову високогірних хребтів Карпат та обмеження будівництва на території карпатського ареалу»), який би забороняв забудову вершин вітряками та іншими великомасштабними проектами у будь-якій формі, а будівництво низин отримало суворий нагляд.
Удосконалення існуючої бази повинно стосуватися:
1) інституційності. Державна екологічна інспекція України, попри численні повноваження, не може результативно запобігати загрозам та екологічним ризикам. Її діяльність ускладнюється конкуренцією із Державною інспекцією архітектури та містобудування, котра власне надала дозвіл на будівництво фундаменту для вітряків (з посиланням на ЗМІ). У цьому контексті єдиний орган із прозорим формуванням та чіткими повноваженнями, який може приймати дієві рішення щодо екологічно цінних зон - це наріжний камінь ефективної природоохоронної системи України.
2) механізмів. Необхідність належної процедури. Як відомо із ЗМІ, рішення щодо фундаментів для вітряків приймалися на основі документів та розмов без належної перевірки на місцях. Будь-які процедури - надання дозволів на роботи в екологічно цінних зонах, встановлення заборон, припинень діяльності повинні супроводжуватися чіткою послідовністю дій та гласністю. На жаль, цього бракує.
Не менш важливими є інструменти ефективного виконання екологічного законодавства. Йдеться про податкові пільги та дотації для підприємницької діяльності на високогір’ї, державне сприяння розвитку промислу, туризму, екологічного сільського господарства та інші заходи.
Наостанок варто удосконалити відповідальність за екопорушення. Окрім кримінальних та адміністративних рішень, штрафи потребують суттєвого підвищення. Якщо прибуток рахується в мільйонах, то кілька десятків чи навіть сотень тисяч – не є адекватним стимулюючим фактором.

З огляду на вищезазначене та враховуючи терміновість необхідних рішень пропонуємо наступні заходи:
1. Прийняти закон, який запроваджує категоричну заборону (мораторій) на зведення вітрових електростанцій та іншого великомасштабного будівництва на території високогірних хребтів Карпат. Також обмежує забудову та суворо контролює діяльність, яка має ризик негативного впливу на екологічну систему в карпатському ареалі загалом.
2. Удосконалити законодавство щодо захисту цінних екологічних систем на гірській території. Обмежити та заборонити діяльність, яка призводить до вирубування лісів (стимулювати їхнє відновлення) та шкідливого використання позашляхового транспорту на гірській місцевості.
3. Оптимізувати та уніфікувати функціонування державних природоохоронних органі (інспекцій) з урахуванням відкритості роботи та громадського контролю. Посилити повноваження щодо надання дозволів, заборон, вимог припинити діяльність та притягнути до відповідальності суб’єктів за порушення екозаконодавства.
4. Розробити прозору та дієву, з фізичним оглядом об'єкта, процедуру надання дозволів на діяльність у середовищі цінних екологічних систем з метою їх превентивного збереження.
5. На законодавчому рівні передбачити кращі гарантії для дотримання природоохоронного законодавства та сприяння розвитку екологічного добробуту. Надати податкові пільги, дотації на підтримку екологічного промислу, туризму та іншої екозайнятості особливо для високогірних територіальних громад.
6. Посилити відповідальність та покращити процедури притягнення до неї за порушення екологічного законодавства. Окрім заходів кримінального та адміністративного характеру, коректно підвищити індекс штрафних санкцій відповідно до статусу суб’єктів правопорушення.
7. Гармонізувати використання екологічних систем гірського масиву Карпат із директивами та стандартами ЄС у природоохоронній сфері.