В умовах війни та тривалого виснаження війська держава має шукати баланс між потребою підтримувати дисципліну та необхідністю збереження боєздатності й захисту прав військовослужбовців. Проте законопроекти №13260 та №13452, ухвалені у першому читанні, передбачають зміни до Кримінального кодексу України, які значно обмежують права військових, не забезпечуючи при цьому очевидного підсилення обороноздатності чи безпеки держави. Законопроект №13260 скасовує можливість звільнення від відповідальності для військових, які вперше вчинили самовільне залишення частини (ст. 407) або дезертирство (ст. 408), навіть якщо вони виявили готовність повернутися до служби. Це позбавляє армію можливості повернути мотивованих бійців у критичний час кадрового дефіциту.
Що стосується Законопроекту №13452, то він розширює перелік статей, до яких не може застосовуватися принцип призначення покарання нижче мінімальної межі, додаючи статтю 402 («непокора»). Ця стаття має надто розмите формулювання, що створює ризики довільного тлумачення наказів та переслідування військовослужбовців навіть за дії, які не становлять реальної загрози дисципліні чи безпеці. У результаті може відбутися надмірна криміналізація поведінки військових і зростання ризику зловживань.
Основна частина
Щодо законопроекту №13260
1. Непропорційність обмеження прав.
За практикою ЄСПЛ (справа Engel and Others v. the Netherlands, 1976), обмеження прав має бути не тільки формально обґрунтованим, а й реально необхідним для захисту держави. Законопроект №13260 не відповідає цій вимозі: він лише посилює криміналізацію, не вирішуючи кадрового дефіциту у війську. В пояснювальній записці відсутні дані чи дослідження, які б підтверджували необхідність такого обмеження.
2. Порушення принципу розумності.
Законопроект не враховує реальний стан військових та специфіку служби:
• тривале психофізичне навантаження та виснаження особового складу;
• відсутність системної ротації;
• випадки, коли СЗЧ було єдиним способом перейти до ефективнішого підрозділу.
3. Невиправдані прикінцеві положення.
Вимога тримісячного перебування під вартою для тих, хто вже добровільно повернувся і відновив службу, не підсилює безпеки, а створює додаткові юридичні ризики.
Щодо законопроекту №13452
1. Розмитість складу злочину.
Стаття 402 ККУ («непокора») дозволяє довільне тлумачення, що підвищує ризик переслідування військових навіть без реальної загрози дисципліні.
2. Порушення стандартів ЄСПЛ.
Непропорційне кримінальне переслідування за невиконання наказу може суперечити статтям 6 і 8 Конвенції про захист прав людини. ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» наголосив, що відсутність чіткості закону створює загрозу свавільного втручання держави.
Прийняття законопроектів №13260 та №13452 у запропонованій редакції призведе до непропорційного обмеження прав військовослужбовців, підриву довіри до правосуддя та зниження мотивації військових. Просимо Верховну Раду України не підтримувати ці законопроекти.
Зважаючи на все вищевикладене,
Просимо народних депутатів ВРУ не підтримувати законопроект №13260 у другому читанні та зберегти права військовослужбовців на звільнення від кримінальної відповідальності під час воєнного стану у разі першого кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407 і 408 КК України, а також не підтримувати законопроект №13452 у першому читанні та не включати ст. 402 ККУ («Непокора») до переліку правопорушень, за які не допускається призначення більш м’якого покарання чи звільнення від його відбування з випробуванням.
Закликаємо створити дієве законодавче підґрунтя для належного функціонування військового омбудсмена.