Мене звати Ілля Сигачов історик та військовослужбовець.

Звертаюсь з проханням ініціювати зміни до законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, а саме — запровадити презумпцію цінності для всіх будівель не залежно від ступеня їх аварійності, зведених до 1945 року включно, що має запобігти їх знищенню, доки не буде здійснене профільне дослідження.

Через складність сьогоднішньої процедури надання пам'яткоохоронного статусу старовинним будівлям, чим активно користуються забудовники та місцева влада, що не бачить проблеми в знищенні будинків 100 річної давнини, пропонується вважати всі споруди, збудовані до 1945 року, такими, що мають історичну, архітектурну або культурну цінність за замовчуванням, незалежно від наявності офіційного статусу пам’ятки. Це дозволить більш ефективно зберігати історичну забудову українських міст та сіл, яка масово знищується, зноситься, нищиться, добудовується та перебудовується внаслідок недосконалості чинних процедур визнання об’єктів культурною спадщиною.

Згідно з цією ініціативою:

Особа чи організація яка має намір втручання (знесення чи реконструкція) в історичну будівлю, яка зведена до 1945 року, не може проводити реконструкцію з втручанням у зовнішній вигляд, знесення чи будь-яке інше втручання, яке може загрожувати цілісності об’єкта, без попереднього наукового дослідження та обґрунтування, яке має бути підготовлене профільним місцевим акредитованим науково-дослідним інститутом, що підтверджує відсутність цінності такої будівлі.

Дослідження має бути замовлене та оплачене особою чи організацією що має намір втручання в архітектурний об'єкт.

У випадку відсутності такого висновку про відсутність цінності, будівлю забороняється зносити, знищувати, перебудовувати, добудовувати та реконструювати.

Ця ініціатива спрямована на:

1) Унеможливлення безконтрольного знесення архітектурної спадщини.

2) Формування системного підходу до охорони історичного середовища.

3) Надання часу та можливості для фахової оцінки кожного об’єкта, що потенційно має культурну цінність.

4) Підштовхне історичні, краєзнавчі та архітектурні студії місцевих ВНЗ до збільшення вивчення культурної спадщини міст, містечок та сіл України.

5) Пришвидшить та збільшить кількість історичних досліджень старовинних будівель, які можуть в майбутньому отримати повноцінний пам'яткоохоронний статус.