Попри те, що в Україні тисячі людей створюють інтимний контент, ця діяльність досі формально вважається кримінальним злочином.
За зберігання власних інтимних фото на телефоні чи надсилання їх партнеру — передбачена кримінальна відповідальність.

За створення контенту на платформах на кшталт OnlyFans або вебкам — загрожує переслідування за статтею 301 Кримінального кодексу України і при цьому популярності набирає серед правоохоронних органів проведення контрольних закупок за кошти платників податків на цій та інших платформах.

Ключовий абсурд статті 301 Кримінального кодексу України полягає в тому, що кримінальним злочином визнається «порушення суспільної моралі» (тобто це така категорія справ, де немає постраждалих осіб), хоча ні в законодавстві, ні в судовій практиці немає чітких критеріїв, що саме вважати моральним чи аморальним.

Якщо порнографія вважається злочином — тоді чому:
- чи не у кожного другого українця в телефоні зберігаються інтимні фото чи відео,;
- надсилання власних фото партнеру через месенджер потенційно карається так само, як і їх продаж;
- платформи на кшталт OnlyFans, Pornhub легально працюють в Україні та сплачують ПДВ до бюджету і при цьому щоразу податкова звітує про те, які великі суми податків сплачено до бюджеті цими платформами;
- жоден із порносайтів не заблоковано на рівні провайдерів, хоча формально вони порушують закон?

Виникає питання: це справжній злочин, чи просто зручний привід для вибіркового переслідування?

На сьогодні ми маємо ситуацію, коли держава вимагає сплати податків з "дорослого" контенту, але при цьому кримінально карає за сам факт його створення або зберігання. Це не просто суперечність — це правовий колапс, який шкодить і людям, і економіці.

Держава парадоксальним чином очікує, що моделі з платформ сплачуватимуть податки зі своєї діяльності (податки з іноземних доходів). При тому, якщо модель сплатить податки, його/її очікує відповідальність за іншою статтею. Кримінального кодексу України - легалізація доходів отриманих злочинним шляхом (ст. 209 КК України) із повною конфіскацією майна. І немає значення, отримав/ла модель 10 доларів з продажу своїх “полуничних” фото або тисячу доларів. Конфісковане буде все майно такого/ї моделі.

Також, статистика показує, що значна частина проваджень за ст. 301 КК України стосуються не реального порноринку, а звичайних людей, які переслали партнеру інтимне фото. Людей штрафують і саджають, не за торгівлю, не за насильство, а за приватну взаємодію.
Це абсурдно і несправедливо.

Настав час розмежувати дійсно небезпечні злочини — як-то розповсюдження дитячої порнографії чи примус — від добровільної, свідомої діяльності дорослих, яка не порушує прав інших людей.

Чинна редакція 301 статті Кримінального кодексу України є застарілою, непропорційною та суперечить принципам правової визначеності.
У сучасних умовах цифрової економіки та війни в Україні така правова конструкція:
- породжує масові зловживання з боку правоохоронців;
- створює простір для корупції (особливо в діяльності вебкам-студій);
- перешкоджає наповненню бюджету;
- дискримінує тисячі українців, які працюють у сфері виробництва контенту для дорослих.

Проблема також полягає в тому, що в чинному законодавстві відсутнє чітке визначення терміну «порнографія», що відкриває шлях до довільного трактування закону.

За підрахунками Офісу ефективного регулювання BRDO (https://brdo.com.ua/news/dekryminalizatsiya-pornografiyi-mozhe-prynesty-byudzhetu-500-mln-grn-na-oboronu/) , декриміналізація порнографії може приносити бюджету понад 500 млн грн податкових надходжень на рік.

Ці кошти можна використати на:
- закупівлю FPV-дронів для Збройних Сил України;
- підтримку роботи антикорупційної інфраструктури;
- розвиток легального бізнесу, працевлаштування та ІТ-сфери.

У більшості країн ЄС та США діяльність повнолітніх осіб у сфері створення цифрового контенту не є кримінальним правопорушенням.
В Україні ж контент-креатори, які працюють на OnlyFans, Patreon та інших платформах, ризикують отримати кримінальне переслідування без факту насильства, примусу або залучення неповнолітніх.

В той же час, у Верховній Раді України вже зареєстрований законопроєкт №12191, який пропонує:
1. залишити кримінальну відповідальність за дитячу порнографію, насильство, примус, поширення без згоди — тобто все, що дійсно небезпечно.
2. вивести з-під кримінального переслідування створення та розповсюдження «дорослого» контенту за згодою осіб, тобто повнолітні для повнолітніх за згодою.


Вимагаємо, щоб Верховна Рада України:
1. Невідкладно розглянула та підтримала законопроєкт №12191.
2. Гарантувала припинення переслідування громадян за створення чи зберігання особистого інтимного контенту.

Декриміналізація — це не про вседозволеність, а про справедливість, захист приватного життя і сучасну правову політику.

Підписуючи цю петицію, я підтримую:
- захист прав і свобод громадян України;
- наповнення бюджету новими джерелами доходу;
- зменшення зловживань і корупції в правоохоронній системі;
- європейський підхід до регулювання цифрової економіки.