Шановна Верховна Радо України,

Звертається до вас Канонік Назарія Миколайович з ініціативою щодо внесення змін до Закону України "Про Національний Банк України". Моя пропозиція стосується розділу 13 цього закону, під назвою "Розділ XIII. АУДИТ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ".

Пропоную доповнити цей розділ більш деталізованою класифікацією видів аудиту. Зазначений розділ вже містить внутрішній та зовнішній аудит, але пропоную внести розгалуження для більшої чіткості та врахування різних аспектів.

Важливо розглянути можливість внесення нових підрозділів чи пунктів, що визначатимуть конкретні види аудиту, такі як фінансовий, операційний, інформаційний та інші. Таке розгалуження сприятиме більш ефективному контролю та нагляду за діяльністю Національного Банку України.

Вірю, що ця ініціатива сприятиме підвищенню ефективності аудиту та забезпечить відповідність міжнародним стандартам. Дякую за увагу та готовий надати додаткові відомості чи аргументи за потреби.

З повагою,
Канонік Назарія Миколайович

Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 23 жовтня 2023 року № 1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» та від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», якою затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році (далі – Постанова).
Разом з тим, Кабінетом Міністрів України внесено до Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» (реєстр. № 8222 від 23.11.2022). За результатами розгляду виявлено, що запропоновані законопроектом новації не узгоджуються з частиною третьою статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки, даним законопроектом зменшується обсяг надбавки державного службовця, а саме двома відсотками посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу замість трьох відсотків та не більше 50 відсотків відповідно.
Також, статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується а отже, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Крім того, Конституція України проголосила державу соціальною та правовою, а людину, її права, свободи й інтереси – найвищою соціальною цінністю. Право на життя є першоосновою всіх інших прав, абсолютною цінністю світової цивілізації, оскільки всі інші права втрачають свій зміст і значення без нього. Перш за все слід зазначити, що кожна людина заслуговує на гідне життя, яке неможливо забезпечити без пристойної роботи та належної матеріальної винагороди за неї. Гідна праця – це, насамперед, належна її оплата й умови праці, що дає працівникові можливість забезпечити не тільки власні потреби, а й гідне життя членам його сім’ї. При цьому категорія «гідне життя» нерозривно пов’язана з гідною працею людини, а право на життя – із правом на працю. Основні умови гідної праці (зайнятість, гідна заробітна плата, впевненість у збереженні роботи тощо) є основними у сфері соціального буття людини.
Більше того, забезпечення гідної праці завжди є передумовою гідного життя людини. Разом з тим, відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю а також кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Також, хочемо звернути увагу на те, що відповідно до вимог Постанови заробітна плата державних службовців місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування значно зменшиться, що в свою чергу вплине на виконання покладених на них завдань з реалізації та забезпечення державної політики на регіональному та місцевому рівнях. У той же час заробітна плата державних службовців центральних органів державної влади значно збільшиться, що незрозуміло в умовах ведення війни. При цьому зробивши аналіз структури заробітної плати штатних працівників структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видно, що рівень середньої заробітної плати працівників у 2024 році в цілому буде зменшено на 40 відсотків. Для порівняння в 2023 році середня заробітна плата працівників структурних підрозділів КМДА становить 23611,96 грн, а в 2024 становитиме всього 14314,95 грн, що є значно нижчим рівня середньої заробітної плати по місту Київ, відповідно до даних Держстату, за ІV квартал 2021 року, яка становить 22795 грн.
Для оцінки практичної реалізації вимог Постанови надаємо таку інформацію, а саме:
обслуговуючий персонал центральних органів виконавчої влади (прибиральниця, охоронець та інший технічний персонал) в середньому отримує заробітну плату 10 000 грн, а головний спеціаліст відповідного територіального органу влади, районної міської державної адміністрації, який має вищу освіту, відповідні знання та навички, у разі прийняття вищезгаданого законопроекту отримуватиме в середньому 8 000 грн;
головний спеціаліст центрального органу виконавчої влади отримає заробітну плату на рівні керівника структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (керівник Департаменту, начальник самостійного управління безпосередньо підпорядкованому Київському міському голові), який також який також має вищу освіту, відповідні знання та навички,
Таким чином, вищезазначені факти суперечать Загальній декларації прав людини в частині права на рівну оплату за рівну працю.
Окрім того, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23 жовтня 2023 року № 1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», проте дана постанова не містить фінансових обґрунтувань, що в свою чергу ускладнює точне обрахування заробітної плати. Аналізуючи дії законодавчої та виконавчої гілок влади, на думку приходить висновок що дані владні органи цілеспрямовано хочуть знищити державну службу як державно-правовий і соціально-політичний інститут, попри те, що Україна потребує саме фахових спеціалістів, котрі зможуть побудувати з нашої держави справжню європейську, фінансово незалежну, самодостатню країну. Також прийняття зазначеного законопроекту, в результаті якого буде зменшення заробітної плати, може сприяти посиленню корупційних ризиків серед державних службовців.
Враховуючи вищезазначене звертаємось до Вас, з проханням посприяти у відстоюванні конституційних прав державних службовців місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, утримати на державній службі кращих фахівців, від доброчесної роботи й ефективності яких безпосередньо залежить економічне зростання країни та якість надання послуг населенню не допустивши прийняття проєкту закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» внесеного Кабінетом Міністрів України (реєстр. № 8222 від 23.11.2022) та дати доручення Кабінету Міністрів України щодо внесення відповідних змін у постанови від 23 жовтня 2023 року № 1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифі

Із водійським посвідчинням вища ймовірність знайти роботу, а у деяких випадках більше заробити таким чином уникнувши заборгованості. Пропоную відмінити обмеження за несплату аліментів у частині 3 статті 126 КУпАП.

Шановні члени Верховної Ради України та члени відповідних комітетів,

Звертаюся до вас з пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Національний Банк України" в редакції від 01.01.2024 року. Суть моєї пропозиції стосується вдосконалення розділу 4 "Грошово-кредитна політика", конкретно статті 27.

Вважаю за необхідним доповнити цей розділ уточненнями щодо видів процентних ставок. Сучасний розвиток фінансового ринку та економічні виклики вимагають адаптації законодавства для підтримки стабільності та сталого економічного зростання.

Ці зміни будуть сприяти покращенню ефективності Закону "Про Національний Банк України" та створять сприятливі умови для розвитку фінансової системи країни. Прошу ретельно розглянути та підтримати це ініціативне звернення, яке сприятиме загальному розвитку економіки та фінансової стабільності України.

З повагою,

Канонік Назарій Миколайович

Верховною Радою Україні було схвалено закон від 22.11.2023 № 3496-IX
Метою законопроєкту є створення державних гарантій щодо збереження можливості біологічного батьківства/материнства для захисників та захисниць України, у випадку отримання ними поранень, які впливають на репродуктивні функції. Також одним з завдань проєкту є поширення частини гарантій у сфері медичного забезпечення та реабілітаційних заходів, наданих військовослужбовцям та поліціянтам, які виконують службові завдання в районах воєнних дій.

«Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України захисники та захисниці України отримують поранення, які призводять до втрати ними репродуктивних функцій. Такі поранення позбавляють цих громадян можливостей стати біологічними батьками, що значно обмежує право на батьківство або материнство. Законодавство України, зокрема акти, які встановлюють соціальні гарантії для військовослужбовців та прирівняних до них категорій громадян, не передбачає можливості безоплатного забору та зберігання статевих клітин. Такий стан справ є небезпечним для збереження нації та її генофонду в нинішніх умовах, коли через війну гинуть тисячі дітей, військовослужбовців, цивільних, а понад 6 мільйонів українців, переважну більшість з яких складають жінки та діти, вимушені були залишити Батьківщину», — наголошують автори законопроєкту у пояснювальній записці.
На превеликий жаль, законопроєктом не передбачається запровадження державних заходів щодо забезпечення посмертного батьківства/материнства.

Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)" ухвалений Верховною радою України від 22 листопада 2023 року набирає чинності 22 березня 2024 року.

У пункті 3 Передкінцевих і перехідних положень закону нардепи додали наступну норму: "у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією".

Цей пункт закону унеможливлює вдів/ців
 загиблих захисників/ць законно скористатися правом на народження дитини від свого чоловіка/дружин, адже нова норма закону прямо забороняє це, навіть при наявності заздалегідь оформлених договорів та довіреність на дружину/чоловіка.

З вищевикладеними, вважаємо що права вдів/ців будуть  грубо порушені.
Наполягаємо на перегляді цього пункту та вилучені його із законопроєкту. Пропонуємо розробити дієвий механізм щодо посмертного батьківства/материнства.
Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)

Громадська організація ЖИ.ВА - ГО жінок загиблих Героїв під час українсько-російської війни

Шановна Верховна Радо України,
Звертається до вас громадянин Канонік Назарій Миколайович з пропозицією щодо можливої зміни Закону України "Про Національний Банк України". Я вважаю за необхідне внести важливі зміни в зазначений закон, зокрема в Статтю 72, що стосується податкового режиму Національного Банку України (НБУ).
Моя пропозиція полягає в тому, щоб внести наступні зміни в зазначений нормативно-правовий акт:
1. Внесення вичерпного переліку податків: пропонується внести в Закон "Про НБУ" вичерпний перелік податків, які повинен сплачувати Національний Банк України відповідно до законів України з питань оподаткування.
2. Прозорість та зрозумілість: зазначена ініціатива спрямована на покращення нормативно-правового акта, зробивши його більш прозорим та зрозумілим для громадян. Деталізація податкових зобов'язань НБУ сприятиме вивченню та розумінню громадянами того, як саме банк сприяє фінансовому становленню країни.
3. Збільшення ефективності управління фінансами:внесення чіткого переліку податків допоможе не тільки зробити закон більш доступним громадянам, а й збільшить ефективність управління фінансами та забезпечить додаткові ресурси для розвитку країни.
Ці зміни, які я пропоную, мають на меті покращити функціонування Національного Банку України та забезпечити більшу прозорість та взаєморозуміння між установою та громадянами.
З повагою,
Канонік Назарій Миколайович

Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради законопроект №10449, за яким аспіранти, які вчаться на умовах контракту, підлягатимуть призову під час мобілізації.
Згідно з ст. 53 Конституції України Кожен має право на освіту. Не розуміло на підставі чого саме аспіранти, які навчаються на основі контракту, підлягають мобілізації. Люди, у котрих майже готова дисертація, витрачено купа часу, коштів (на оплату контракту), і зараз можуть втратити можливість це зробити. Всі категорії залишились незмінними, проте аспірантів вирішили залишити без можливості отримати ступінь доктора філософії/доктора мистецтва.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне змінити норму щодо призову аспірантів, які навчаються на основі контракту, задля можливості закінчити навчання та врешті решт отримати ступінь доктора філософії/доктора мистецтв.

Прошу збільшити заробітну плату вчителям та медичним працівникам. Тому що ці професії вкрай важливі для здорового та граматного суспільства

Петиція до Верховної Ради України
Про передачу деяких міжміських автомобільних доріг на баланси об'єднаних територіальних громад (ОТГ)

Шановні народні депутати України!

Звертаємося до вас з проханням вжити заходів для поступової передачі деяких міжміських автомобільних доріг на баланси об'єднаних територіальних громад (ОТГ).

Наразі система управління дорогами в Україні потребує вдосконалення.

Державне агентство автомобільних доріг України (міськавтодор) не має достатньо коштів для того, щоб утримувати всі дороги в належному стані.
Це призводить до того, що:
✓Деякі дороги по всій країні знаходяться в жахливому стані.
✓Це несе загрозу безпеці та комфорту громадян.
✓Це негативно впливає на розвиток економіки України.
Ми вважаємо, що поступова передача деяких доріг на баланси ОТГ може допомогти вирішити цю проблему.

ОТГ, які мають відповідні ресурси та можливості, можуть більш ефективно використовувати кошти на ремонт та утримання доріг на своїй території.

Передача деяких доріг ОТГ може:

✓Створити нові робочі місця.
✓Стимулювати розвиток місцевої економіки.
✓Збільшити прозорість та підзвітність у сфері управління дорогами.
✓На підтримку нашого твердження наводимо наступні аргументи:

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення управління автомобільними дорогами» від 22 березня 2022 року № 5600 передбачає можливість передачі деяких міжміських автомобільних доріг на баланси ОТГ.
Цей крок є важливим для децентралізації влади та розвитку місцевого самоврядування.

Передача деяких доріг на баланси ОТГ матиме такі переваги:
✓Більша відповідальність місцевої влади за стан доріг.
✓Більша оперативність у ремонті та утриманні доріг.
✓Більше можливостей для місцевої влади залучати кошти на ремонт та утримання доріг.

Голови ОТГ самостійно, за власний кошт, здійснюють прибирання та ремонт доріг на їхній території. Це може бути неефективним та неякісним.

Поступова передача деяких доріг на баланси ОТГ може допомогти зняти з міського автодору (Укравтодору) частину навантаження та дозволити зосередитися на найважливіших ділянках.

На підставі вищевикладеного просимо вас:

✓Розробити та прийняти закон про поступову передачу деяких міжміських автомобільних доріг на баланси ОТГ.
✓Визначити чіткі критерії для відбору доріг, які можуть бути передані на баланси ОТГ.
✓Створити робочу групу з представників Укравтодору, ОТГ та експертів для розробки плану передачі доріг.
✓Виділити кошти з бюджету на підтримку ОТГ, які приймуть на баланс дороги.

Підтримайте нашу петицію за кращі дороги!

В законпроекті 10449 порушується права жінок та чоловіків, які не мають змогу пройти військову службу, адже на сьогоднішній день у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України постає питтання про посилення мобілізації.
В даному законопроекті є пропозиція мобілізації прокурорів та інших осіб які працюють в правоохороних органах.
Тому разом з цим постає питання щодо якості процесуального керівництва, а також захисту інтересів громадян та держави в суді.
Потрібно відмітити про те, що за висновком Конституційного Суду від 7 липня 2004 року визначається, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
В даному випадку вищевказані особи не мають змоги застосовувати свої знання та навички здобуті в вищих навчальних закладів і реалізовувати свої здібності.
Також слід сказати про те, що в даному законопроекті передбачається проходження базової військової підготовки в обов'язковому порядку для чоловіків та жінок, які мають медичну або фармацевтичну освіту, а всі інші жінки можуть проходити в добровільному порядку.
Виходячи з вищезазначеного можна константувати, що дані зміни в ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 27 ЗУ “Про прокуратуру” є недоцільними та дискримінаційними.

В законопроекті за номером 10449 від 30.01.2024 щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку пропонується скасування можливості винесення рішень ВЛК що визнають громадян обмежено придатними до військової служби в воєнний час. Натомість пропонується визнавати їх придатними або непридатними до військової служби. Також прикінцевими положеннями даного законопроекту пропонується що всі військовозобов'язані що набули відповідний статус "обмежено придатний до військової служби" до прийняття законопроекту мають пройти повторно ВЛК на протязі 9 місяців з дня набрання чинності дії закону.

У випадку прийняття законопроекту в поточному вигляді без наперед відомої нової концепції щодо відбору, визначення ступеня придатності громадян до військової служби а також врахування особливостей і обмежень за станом здоров'я таких громадян щодо робіт/завдань які вони можуть виконувати під час служби в Збройних Силах України виникають додаткові ризики.

Перш за все це ризики пов'язані з подальшим погіршенням стану здоров'я у таких громадян, інвалідизацією, невиконанням ними завдань і наказів командирів якщо їхні обмеження за станом здоров'я не будуть враховані відповідним військовим керівництвом під час постановки таких завдань і наказів. Будуть необхідні додаткові бюджетні витрати у сфері охорони здоров'я на лікування і реабілітацію. Також виникають додаткові корупційні ризики під час проходження ВЛК, оскільки чітких критеріїв наразі не існує і новим законопроектом або постановою Кабінету Міністрів таких змін наразі не пропонується. Створюється додаткове навантаження на ТЦК та СП і відповідні ВЛК при повторному огляді громадян що наразі мають статус обмежено придатних до військової служби. Також продукується зайва соціальна напруженість. Можна очікувати значне збільшення навантаження на міські ВЛК, ЦВЛК, судову систему і систему охорони здоров'я у зв'язку із значним зростанням кількості заяв від громадян на перегляд рішень ВЛК районних ТЦК та СП.

Враховуючи вищезгадане, без концептуальних і прозорих змін до законодавства щодо відбору громадян і визначення ступеня їх придатності до військової служби а також врахування обмежень за станом здоров'я під час несення служби, скасування статусу "обмежено придатний до військової служби" є вкрай недоцільним та шкідливим. До прийняття цих змін його потрібно залишити в поточному вигляді, а за громадянам що мають такий статус повинна бути закріплена можливість добровільно служити в Збройних Силах за умови обов'язкового дотримання умов, обмежень і особливостей їхнього стану здоров'я під час несення служби. Це дозволить продовжити служити чинним військовослужбовцям з обмеженнями за їх згодою, а також відповідним цивільним громадянам що мають бажання приєднатися до війська.

Нещодавно у Верховну Раду України надійшов на розгляд новий законопроект про мобілізацію, який є дуже суворим і вкрай репресивним, тому що він містить такі пункти:
- обмеження у майнових правах тих громадян України, які не прийшли у військкомат після отримання повістки;
- можливість блокування банківських карток українців за неявку до ТЦК;
- можливість отримання або оновлення деяких документів (наприклад закордонного паспорту) тільки через військкомат;
- скасування відстрочки (та можлива мобілізація) для людей з інвалідністю 3 групи;
- кримінальна відповідальність за відмову проходити ВЛК.

Очевидно, що всі ці пункти суперечать нормам Конституції, а отже не можуть бути реалізовані у демократичній державі, якою себе позиціонує Україна. І оскільки ми воюємо саме за демократію і свободу, то ні в якому разі не можна допустити прийняття такого закону в Україні.

Натомість я пропоную Верховній Раді України зробити деякі дії, які дійсно наблизять нашу перемогу, а саме:
1) посилення відповідальності за корупцію в умовах воєнного стану;
2) покращення військової підготовки та забезпечення українських військових;
3) будівництво заводів по виробництву дронів та іншої військової техніки і боєприпасів (якщо небезпечно будувати ці заводи в Україні, можна тимчасово розмістити їх за кордоном);
4) державні інвестиції у розвиток українських військових технологій, а також спрощення умов для приватних інвестицій в українські військові технології;
5) лібералізація ринку зброї в Україні (дозволити приватним підприємствам виробляти зброю та боєприпаси для української армії);
6) реформування української армії, зокрема цифровізація;
7) переведення української економіки на воєнний лад, щоб підприємства могли випускати продукцію подвійного призначення;
8) звільнення від оподаткування українських волонтерів і благодійних фондів, які допомогають ЗСУ.

Впевнений що ці заходи більш корисні для наближення нашої перемоги? ніж мобілізація величезної кількості людей. Я вважаю що ми повинні перемагати Росію не числом, а новими технологіями та професіоналізмом наших військових. Відповідно саме над цим і потрібно працювати, а не над прийняттям вкрай суворих і репресивних законів, які порушують Конституцію.

Тож прошу Верховну Раду України не ухвалювати вкрай репресивний закон про мобілізацію, а натомість здійснити заходи, які дійсно наблизять нашу перемогу.

Звертаємось до Верховної Ради з пропозицією про запровадження Ядерної Компанії в Україні та реалізацію ядерної зброї з метою забезпечення національної безпеки та суверенітету нашої держави. Наразі, у зв’язку зі зростанням геополітичних загроз та агресії з боку зовнішніх суб'єктів, таких як Російська Федерація, стає надзвичайно важливим вжити ефективних заходів для забезпечення безпеки та захисту національних інтересів.
Україна знаходиться у складному історичному періоді, коли безпекові загрози постійно зростають. З моменту отримання незалежності, наша країна стала об’єктом військових агресій, терористичних актів та гібридної війни. Умови міжнародної безпеки змінилися, і Україні необхідно мати ефективні засоби для відстоювання своїх територіальних цілей та гарантування безпеки населення.
Створення Ядерної Компанії та отримання ядерної зброї є важливим кроком у зміцненні обороноздатності України. Ядерна зброя є ефективним засобом стримування агресії та гарантує відсіч потенційним загрозам з боку сусідніх агресивних режимів. Здатність мати ядерну зброю забезпечить Україні стратегічну незалежність та допоможе у збереженні миру та стабільності на регіональному та міжнародному рівнях.
Запровадження Ядерної Компанії також створить нові можливості для економічного розвитку країни. Розвиток ядерної галузі стане додатковим джерелом високотехнологічних робочих місць та сприятиме модернізації технологічного сектору.

Також запровадити згідні закони.
Закон про Контроль та Нагляд за Ядерною Діяльністю: Цей закон має встановити механізми контролю та нагляду за використанням ядерної зброї, щоб гарантувати дотримання міжнародних стандартів безпеки та запобігання несанкціонованому використанню.
Закон про Ядерну Безпеку: Цей закон має встановити норми та стандарти безпеки для діяльності з ядерною зброєю, включаючи заходи щодо захисту від можливих терористичних атак та нещасних випадків.
Закон про Міжнародні Зобов'язання у Сфері Ядерної Діяльності: Цей закон має визначити процедури виконання міжнародних зобов'язань, які Україна приймає у сфері ядерної діяльності, зокрема контролю над розпорядженням ядерною зброєю та співпраці з міжнародними організаціями з питань ядерної безпеки.
Закон про Інформаційну Безпеку та Конфіденційність у Сфері Ядерної Діяльності: Цей закон має забезпечити захист конфіденційної інформації, пов'язаної з ядерною діяльністю, від несанкціонованого доступу та розголошення.

Шановна Верховна Рада України, сьогодні вже стали реальністю всі слова Гімну України, який ми співаємо 30 років.
Прошу Вас будь-ласка розглянути та дозволити змінити текст Гімну України на новий, позитивний та пророчий.

НОВИЙ ГІМН УКРАЇНИ

Вже розквітла Україна і слава, і воля.
Вже нам браття молодії, усміхнулась доля.
Мирне небо, тепле сонце душу зігріває.
Відродилась і буяє наша Батьківщина.

Приспів
Процвітає Україна, відновилась Мрія.
Гідність наша і свобода з козацького роду.

Стали, браття, всі за волю від Сяну до Дону.
В ріднім краї нескорені набули свободу.
Чорне море нам сміється, колоситься поле.
Сім’ї наші всі щасливі і барвінок вʼється.

Приспів
Процвітає Україна, відновилась Мрія.
Гідність наша і свобода з козацького роду.

А завзяття показало, що ми разом сила.
І на нашій Україні гучна піснь лунає
Наша мова соловʼїна щебече по світу.
Гідна нація радіє за мир і свободу.

11.02.2024. Автор Таяна Рута

Закон про мобілізацію №10449 від 30.01.2024 є НЕПРИЙНЯТНИМ.
Несправедливим, неефективним, неконституційним.

Щодо можливості звільнення після 36 місяців служби – вказане положення не відповідає дійсності
Так, проект Закону встановлює строк служби під час дії воєнного стану, який дає військовослужбовцю право на звільнення – 36 місяців. При цьому інші зміни до цієї ж статті дають можливість Ставці Верховного Головнокомандувача встановити інший, додатковий строк демобілізації військовослужбовців, які вже пройшли встановлений законом строк служби.
Проект Закону не містить граничного строку для ухвалення Ставкою Верховного Головнокомандувача рішення про демобілізацію військовослужбовців, які під час дії воєнного стану безперервно прослужили 36 місяців, а також не визначає підстав для ухвалення чи відхилення рішення про демобілізацію. Зазначене може фактично позбавити військовослужбовця права звільнитись у строк, передбачений законопроектом. Крім того, вказаний механізм містить ризики застосування вибіркового підходу для різних осіб.

ТЦК та СП наділяються каральними функціями
Питання надавання права представникам ТЦК та СП здійснювати перевірку військово-облікових документів громадян у віці від 18 до 60 років також суперечать Конституції. Таку перевірку можуть здійснювати тільки працівники Національної поліції, а також персоналу Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян.
Зміни до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» створюють ризики вибіркового притягнення до відповідальності осіб, які порушили обов’язок щодо реєстрації електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі – електронний кабінет). Так, новим абзацом зазначеної норми пропонується розширити обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, додавши необхідність обов’язкової реєстрації електронного кабінету. При цьому, за невиконання такого обов’язку передбачена адміністративна відповідальність (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а за повторне невиконання - кримінальна відповідальність (стаття 337 Кримінального кодексу України).
Новелою проекту є встановлення можливості застосування до громадян, які не виконують обов’язки, передбачені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації заходів впливу (див. новий розділ VII Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Зокрема, у ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції проекту) передбачається, що у разі невиконання під час мобілізації військовозобов’язаним чи резервістом обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 22 цього Закону, та за умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання та доставлення військовозобов’язаного чи резервіста протягом 15 днів до ТЦК, керівник ТЦК протягом 5 днів надсилає громадянину в електронній формі (у разі, якщо громадянин зареєстрований в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання громадянина вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом. У разі, якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків) або не з’явився до відповідного ТЦК (закордонної дипломатичної установи України, якщо громадянин знаходиться за кордоном), ТЦК звертається до суду в порядку, встановленому законом, щодо: 1) тимчасового обмеження такого громадянина у праві виїзду за межі України – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 2) тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортними засобами – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 3) накладення арешту на кошти та інші цінності такого громадянина, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції проекту). Такі заходи впливу застосовуватимуться за рішенням місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Не зважаючи на надану можливість оскаржити протягом 15 днів з дня проголошення в апеляційному порядку рішення суду у справах, передбачених у новій статті рішення суду першої інстанції у цій категорії справ підлягають негайному виконанню в порядку, встановленому законом.

Щодо необхідності реєстрації електронного кабінету
У законопроєкті пропонують передбачити обов’язок реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста за невиконання якого останні несуть визначену Законом юридичну відповідальність. Проте таке положення законопроєкту не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», правовим позиціям Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення права на особисте та сімейне життя. Тож такий обов’язок має бути виключений із законопроєкту.

Щодо обмежень прав жінок
Чинним приписом Закону передбачено, що відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов’язані жінки та 23 чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону).
Проектом пропонується внести зміни до цієї норми та передбачити, що таку відстрочку мають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим.
У цьому зв’язку варто зауважити, що чинна редакція згаданого положення ст. 23 Закону, в першу чергу, стосується жінок та чоловіків, які є одинокими матерями (батьками), під якими, згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», розуміються «одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини».
Такий важливий для країни законопроєкт має враховувати нюанси та передусім відповідати усім нормам Конституції. Правами людини не можна нехтувати!

Комітет Верховної Ради всупереч волі громадян міста Южноукраїнська прийняв рішення про перейменування міста на «гард». Більше 80% містян проголосували за назву «Південноукраїнськ».
Згідно з Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» «Перейменування географічних об’єктів здійснюється з урахуванням думки населення, яке проживає на території, де розташовані ці об’єкти, шляхом проведення консультацій з громадськістю щодо запропонованих змін».
Комісія з найменування та перейменування назв вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та бульварів на території Южноукраїнської міської територіальної громади провела опитування містян щодо назви нашого міста. За результатами опитування назву «Південноукраїнськ» підтримали 3050 громадян, «Гард» - 666 громадян, «Бугогард» - 56 громадян.
Наше місто побудовано в південному регіоні України, посеред Південноукраїнського степу, на березі Південного Бугу, поряд з унікальним Південноукраїнським енергокомплексом – життєво важливим для України стратегічними об’єктом. Місто енергетиків з’явилося на мапі України тільки завдяки будівництву АЕС. Не було б АЕС - не було б міста! А зараз, коли ворог нищить енергетичну систему України, і, особливо минулої зими, коли Південноукраїнська АЕС протягом всієї зими працювала на максимумі своєї потужності, – живила Україну світлом, якого так не вистачало в країні, персонал АЕС доклав усіх зусиль, щоб станція відпрацювала цей важкий період без збоїв та ремонтів.
Наше місто набуло статусу міста у 1987 році. Перед тим, як надати назву місту, було проведене опитування мешканців міста. І першою історичною назвою стала назва – Южноукраїнськ.
Долю міста визначає його назва і тому варто зрозуміти, особливо в такій важливій справі як перейменування, чому присвячені варіанти назви міста, що вони символізують.
Кострубатий мовний покруч ЮЖНОУКРАЇНСЬК є символом російської зверхності і залежності України від російського так званого «братского народа» за часів існування радянського союзу і цю назву слід було б привести до стандартів державної мови одразу після здобуття Україною незалежності.
Приведена до стандартів державної мови назва Південноукраїнськ складена з ДВОХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ - «Південь» і «Україна» та присвячена всьому ПІВДНЮ УКРАЇНИ з його унікальною природою, чудовими людьми - українцями різних національностей і непростою багато тисячолітньою історією з давніх часів і до наших днів.
Слово «гард» – це слово іншомовного походження. Використовувалось в якості рибальських термінів: рибний завод, загорожа для ловлі риби. Згідно з п.6г статті 3 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», іншомовні слова, словосполучення і терміни мають використовуватися українською мовою у разі, якщо в українській мові існують рівнозначні відповідники. Тобто в даному випадку «гард» - це рибальський термін, який має бути приведений до стандартів української мови, а саме, - рибний завод. Гард – це не власна, а загальна назва.
.
За період з 1734 по 1775 рік козаки складали присягу на вірність імператорам кожного разу, як сходив на престол новий імператор. Це відбувалося більше шести разів. Наразі про це свідчить «Наказ № 5 1762 р., січня 19 – Наказ Коша полковникам Самарської, Кодацької, Кальміуської, Бугоґардівської і Перевізької паланок про приведення до присяги на вірність імператору Петру ІІІ духовенства, незаміжніх і одружених козаків та їх дітей, яким виповнилося дванадцять років, з вписанням всіх хто присягнув у відповідний реєстр та відправкою його в Кіш». «У 1762 р., у липні, з нагоди сходження імператриці Катерини II на престол всі козаки складали вірнопідданчу присягу. У Бугогардівській паланці присягу складали 427 чоловік запорозьких козаків». Це говорить про те, що Військо Запорожське Низове служило інтересам російської імперії і є складовою РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ, і елементом сучасної російської пропаганди.
«Згідно з топографічним описом 1774 р., на території Вольностей Запорозьких існувало 34 гарди, й 11 з них знаходилися на Бузі». Три з них знаходився у районі села Богданівка (Гардове до 1801р.). Богданівка знаходиться на протилежному від м. Южноукраїнськ березі.
Ні в часі, ні в просторі місто Южноукраїнськ і гард не співпадають.
Спроба назвати сучасне українське місто енергетиків ПІВДЕННОУКРАЇНСЬК іншомовним словом ГАРДЪ на честь козаків Бугогардівської паланки «войска ея императорского величества запорожского низового» може стати історичним прецедентом і призвести до фактичного визнання на державному рівні так званих «народних республік», а по суті окупованих територій України, у складі так званої «російської федерації»
Назва «Гард» має «унікальну» популярність на росії! Цим словом названо як мінімум 108 охоронних і торгових російських підприємств. Таку ж назву - «Гард» має магазин з продажу військового одягу у москві. А найгірше, що в мінську є «ООО «Гард-сервіс» - приватна військова компанія Лукашенка, яка співпрацювала з ЧВК «ВАГНЕР» Слово «гард» використовується на росії в назвах брендів та магазинів меблів, одягу, спортивної спідньої білизни, ліків, фарб, добрив.
Тож варіант назви міста - «Гард» підпадає під дію п. 2 статті 4 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», згідно з яким «Присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.»
Зараз наша країна платить дуже велику ціну за помилки минулого. І ця сторінка історії козацтва і козаків Бугогардівської паланки точно не заслуговує того, щоб на їхню честь назвали місто енергетиків.
У зв’язку з викладеним вище, надання місту назви «Гард» на честь козаків Бугогардівської паланки «войска єя імператорского вєлічества Запорожского нізового», що присягали російським імператорам і приймали участь в російських загарбницьких війнах, вважаємо ВИЯВОМ НЕПОВАГИ до тих хто будував місто, живе в ньому і працює, хто воює зараз з російським агресором, вважаємо ЗНУЩАННЯМ НАД ПАМ’ЯТТЮ тих, хто загинув боронячи нашу Незалежність!
І ще! Дуже недоречно зараз, під час війни з росією, прибрати з мапи України назву міста одним з коренів якої є «Україна». На радість пропаганді країни-агресора. Це просто злочин!
Шановні Народні депутати України! Просимо Вас НЕ ПІДТРИМУВАТИ рішення профільного Комітету Верховної Ради щодо перейменування міста Южноукраїнськ на «гард», що прийняте в супереч Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», бо проігноровано думку більшої частини населення.

Вимагаю від Верховної Ради невідкладно розглянути законопроєкт №8061що дозволить поверненим з полону військовим звільнятися зі служби за власним бажанням.

Шановні народні депутати!

рф за час повномасштабного вторгнення в Україну - вбила тисячі цивільних громадян України. А постраждалими від воєнних злочинів рф є мільйони українців, які були поранені, вимушені покинути своє житло через окупацію, небезпеку життю та здоров'ю, тощо.

Однак, за данними УВКПЛ ООН станом на 20 лютого 2024 року, через військові злочини рф - загинули 10378 цивільних громадян України.

У той же час, УВКПЛ ООН зазначає, що данні щодо кількості жертв військових злочинів рф можуть бути неповними.

Об'єктивна реальність нажаль вказує на те, що у результаті воєнних злочинів рф - в Україні були вбиті в десятки разів більше цивільних громадян України, ніж за офіційною статистикою УВКПЛ ООН.

Так, наприклад у результаті воєнних злочинів рф лише в місті Маріуполь, нажаль загинуло набагато більше цивільних громадян, ніж у представленій статистиці.

На мою думку, такі суттєво занижені данні щодо жертв серед цивільних громадян України - створюють хибне уявлення в міжнародних інституцій та інших держав партнерів про масштаб воєнних злочинів рф.

Як наслідок, це має негативний вплив на рівень підтримки України з боку інших держав.
Переконаний, що правда про справжній масштаб воєнних злочинів рф та реальні данні щодо кількості жертв серед цивільних громадян України - спонукають інші держави до більш активної міжнародної підтримки України в боротьбі з агресією рф.

Також, встановлення реальної кількості жертв воєнних злочинів рф - це перш за все вшанування пам'яті загиблих громадян України. Всі їх імена повинні назавжди бути вписані в історичну пам'ять української нації.

З урахуванням вище зазначеного, пропоную:
1) Створити Тимчасову слідчу комісію Верховної ради
з питання встановлення кількості цивільних жертв серед громадян України у результаті воєнних злочинів рф.
Передбачити повноваження комісії для встановлення максимальної та об'єктивної інформації та документування кількості жертв воєнних злочинів рф серед цивільних громадян України.
Встановити відповідні критерії для визнання підстав встановлення жертв воєнних злочинів рф.
Передбачити передачу інформації про кількість жертв воєнних злочинів рф до Міжнародних інституцій, зокрема УВКПЛ ООН.

2) Розробити законопроєкти "Про державні реєстри жертв та постраждалих від геноциду з боку рф", "Реєстр зниклих безвісті в результаті воєнних злочинів рф".

3) Розробити законопроєкт "Про статус жертв та постраждалих від геноциду з боку рф"
Законопроєктом передбачити:
а) Призначення відповідного статусу жертв геноциду з боку рф - для загиблих цивільних громадян України у результаті воєенних злочинів рф.
б) Призначення статусу постраждалих від геноциду з боку рф - для цивільних громадян України, які отримали поранення, були вимушені покинути свій окупований населений пункт та інші населені пункти через загрозу життю та здоров'ю у результаті воєнних злочинів з боку рф.
в) встановити пільги для родин жертв геноциду з боку рф та постраждалих від геноциду з боку рф - за рахунок конфіскованих активів рф.

Як відомо, зараз відбувається обговорення Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку N 10449 від 30.01.2024 (далі - проект Закону).
Згідно п. 11 даного проекту Закону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних усиновителі, на утриманні яких перебувають діти, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.
Така ж норма міститься і в діючому Законі України N 3543-ХІІ від 21.10.1993 “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а саме абз. 9 частина 1 статті 23: “не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування (далі - статусні діти), віком до 18 років.”
В даний час в деяких коментарях депутатів та окремих висновках експертів лунає інформація, що доцільно звільнити від призову на військову службу під час мобілізації опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-піклувальників, тобто представників інших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, але при цьому скасувати відстрочку усиновлювачам, в той час, як саме усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Аргументація цих “експертів” основана на перекривленні окремих положень Сімейного кодексу України та нехтуванні суті усиновлення, як пріоритетної форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Аргументація, що дитина усиновлюється на правах рідної, що діти після усиновлення перестають бути “статусними” - є формальним підходом та виносить за рамки рішення, власне, дітей.
Положення статті 207 Сімейного кодексу України затверджувались не для того, щоб під час дії воєнного стану окремі державні службовці аргументували свою позицію тим, що, якщо дитина усиновлюється на правах рідної, значить вона прирівнюється до біологічної дитини і це є підставою для скасування відстрочки усиновлювачам.
Положення статті 207 Сімейного кодексу України затверджувались для того, щоб дитина при влаштуванні в форму виховання, зазначену в главі 18 Сімейного кодексу України була забезпечена стабільними та гармонійними умовами життя, що не здатні забезпечити інші форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відносно яких державні службовці і надалі тримаються розуміння неприпустимості травмування дітей, які вже мають досвід втрати підтримуючого дорослого. Ці діти щоденно проживають горе цієї втрати і несуть його в собі. У них порушене відчуття безпеки, зруйнована надійна прив’язаність, яку усиновлювачам доводиться відновлювати кропіткою, повільною і довгою роботою.
Процес усиновлення є законодавчо регламентованим, чітким і таким, що працює виключно в інтересах дітей.
Враховуючи все вищевикладене, наполегливо закликаємо залишити п. 11 даного проекту Закону, в наступній редакції:
"не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних усиновителі, на утриманні яких перебувають діти, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років, незалежно від кількості дітей, влаштованих в ці форми виховання".

Примусове виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною стадією правосуддя, і будь яке ухвалене судом рішення без його фактичного виконання не має належної державної ваги. Саме на стадії примусового виконання рішень відбувається реальне відновлення порушених прав як фізичних, так і юридичних осіб, або ж компенсація понесеної шкоди чи збитків.

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Належне виконання рішення суду є важливим і невід’ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини.

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Більше того, Конституція України (стаття 129-1) чітко визначає, що судове рішення є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Таким чином, держава зобов’язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в ньому не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід’ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).


Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язковість виконання судових рішень є одним із важливих та фундаментальних принципів як Конституції, так і цивільного судочинства

Забезпечення ефективного примусового виконання рішень для України має важливе значення як на національному рівні, так і щодо відповідності нашої країни критеріям, необхідним для майбутнього вступу до Європейського Союзу.

Так, наприклад, в останньому Повідомленні Єврокомісії про політику розширення ЄС 2023 року щодо України зазначено, зокрема, про необхідність продовження реформування примусового виконання рішень:

«Уряд повинен відновити зусилля в цьому напрямку, наскільки це можливо в нинішніх умовах, оскільки дієва система забезпечення виконання судових рішень є не лише ключовим елементом ринкової економіки та верховенства права, але й необхідною передумовою для швидкого відновлення економіки».

Вважаємо наведене зауваження Єврокомісії цілком слушним, адже дійсно саме ефективне примусове виконання рішень, а значить і дієвий судовий захист прав інвесторів і, як наслідок, сприятливий інвестиційний клімат будуть визначальними чинниками в процесі післявоєнної реалізації Плану відновлення України, яка отримає багатомільярдні інвестиції та допомогу на відбудову інфраструктури, розвиток економіки, соціальної сфери тощо.

Таким чином, діяльність органів та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (тобто органів державної виконавчої служби та приватних виконавців) є об’єктивно важливою для забезпечення виконання функцій держави, функціонування економіки та повноцінної реалізації конституційного права кожного на судовий захист.

При цьому державні та приватні виконавці в Україні, з огляду на їхню невелику кількість, фактично не становлять значимого для оборони країни мобілізаційного потенціалу.

Мобілізація виконавців матиме руйнівні наслідки для всієї системи примусового виконання рішень, адже йдеться про сотні тисяч рішень судів та інших органів, які не зможуть бути належним чином пред’явлені до виконання та відкритих виконавчих проваджень, які фактично перестануть виконуватися. Таким чином, може відбутися значне порушення законних прав та інтересів сторін виконавчого провадження – сотень тисяч громадян України та юридичних осіб.

Вважаю за необхідне внести державних та приватних виконавців до переліку осіб, які мають право отримати відстрочку та бронювання на період мобілізації.